Фінал не можливо вгадати

Частина 14

Дазай стояв на своєму місті, тобто біля алкоголю, і відраховував хвилини  до того, щоб піти і поговорити із Чуєю. Просто поговорити, сказати всю правду, пояснити причину такої поведінки. Він знав, що Накахара його зрозуміє та, можливо, підкаже вирішення цієї проблеми. Адже Дазай вже не витримував знаходитися під впливом Морі. Той відкрито ним маніпулював, а Верлен, Осаму був впевнений, маніпулював Чуєю. І це жахливо дратувало, але окрім як скоритися більше нічого не лишалося. Адже обоє хлопців боялися. Але боялися не за своє життя, а за життя свого приятеля. Тому їх і вирішили розділити, щоб не дати їм і далі втілювати свій план у життя. І виною всьому ті кляті камери на складі, які вони не помітили.
— Ти взагалі хоча б зробив крок від цього місця за весь вечір?
Роздуми про Чую і скору зустріч зовсім вибили Дазая із реальності і він навіть не помітив, як до нього підійшов Морі.
— Мені тут подобається, — сказав Дазай і зробив ковток віскі, це мабуть була вже третя чи четверта склянка за сьогодні.
— Ось, спробуй, — Морі простягнув Дазаю бокал із якоюсь рідиною червоного кольору.
— Що це?
— Це вино, одне із найкращих та найстаріших. Його смак просто неперевершений. Думаю, тобі сподобається.
Дазай ще трохи покрутив бокал в руці, вдивляючись у колір напою, а потім відпив один невеликий ковток. Морі не збрехав смак у нього був чарівний, незрівнянний. Тому Осаму зробив відразу ще один ковток, цього разу трохи більший.

Дазай стояв біля басейну і чекав Чую. Він прийшов трохи раніше, адже був не в силах і далі терпіти обличчя всіх цих лицемірів, які грали між собою у гру "В кого більші статки" і кожен не впускав можливості похвалитися своїм багатством.
Надворі вже було відчутно, що настав серпень. Вночі стало помітно холодніше. По крайній мірі, Дазаю так здавалося. Адже йому стало дуже холодно, руки,ноги та й взагалі все тіло стало трохи трясти. До того ж, у хлопця в очах почало все розпливатися, а картинка стала не чіткою. Він в той момент подумав, що явно перепив за сьогоднішній вечір. У голові було незвичайне відчуття легкості та невагомості, а всі думки почали плутатися. Моментами Дазай навіть починав забувати де знаходиться. Навколишні звуки то віддалялися, ставали приглушеними не чіткими, то навпаки були занадто гучними, Дазаю навіть здавалося, що від такої гучності у нього полопають барабанні перетинки. Хлопець побачив недалеко від себе лавочку і вирішив присісти. Тільки він це зробив, як побачив, що до нього йде Чуя. Такий прекрасний та усміхнений Чуя, який дивився на нього своїм ніжним та закоханим поглядом. На обличчі Дазая намалювалася безглузда посмішка, наче в малої дитини. Накахара підійшов до Осаму, другий від сильного вихору емоцій різко підвівся. Подивившись у блакитні очі він забув про все на світі, у той момент ним почало керувати тільки одне — це нестримне бажання замкнути Чую в своїх міцних та теплих обіймах. Дазай нахилився трохи і торкнувся ніжно чужих губ своїми. Далі реакція Чуї була несподівана — він відповів на поцілунок та обвів свої руки навколо шиї Осаму. Тоді то й Дазай повністю відключив всі свої мізки і піддався почуттям, пристрасно цілуючи гарячі губи, та обіймаючи Чую однією рукою за спину, іншу руку він поклав йому на щоку. Але раптом у середині Дазая забилася гучна тривога, інтуїція його про щось попереджала, а здоровий глузд намагався достукатися до його свідомості. Осаму відчув як в ніс вдарив різкий запах незнайомих йому парфумів —  солодких, жіночих. А в голові раптом пронеслася думка, що щось явно не так із цим поцілунком, тобто якось незвично було в тому плані, що Чуя, здається, був нижчим трохи. Дазай різко відштовхнув від себе "Чую" і уважно придивився до того, хто стояв перед ним. Його тілом пронеслася хвиля здивування. Перед ним стояв зовсім не Чуя, це була Кім Лісу, та сама рудоволоса кореянка, яка хотіла із ним познайомитися.
— Якого чорта тут відбувається?
Знайомий голос навів паніки на Осаму. Він повернув голову у той бік, звідки лунав голос і побачив Чую, на цей раз це точно був він. Його погляд виражав масу емоцій, але жодну із них Дазай не зміг зрозуміти, адже у тому погляді було все: злість, відчай, розчарування, ревнощі. Чуя дивився вологими від сліз очима то на Дазая, то на Лісу і кілька разів хотів щось сказати, але образа стала гірким клубком у горлі і не дозволяла вимовити і слова.
— Чуя...я...
— Мовчи! Не смій навіть виправдовуватися! — Із гіркотою у голосі мовив Чуя, — ти для цього мене позвав? Щоб ще раз доказати, що я для тебе не більше ніж іграшка на один раз?
— Чуя... — Дазай і сам почав плакати, він не знав що йому говорити. Хоча який сенс, Накахара бачив щойно на власні очі, як він цілувався із дівчиною, тому навряд чи став би вірити у те, що скаже Осаму.
— Я правда тебе не розумію, — голос Чуї тремтів, — тобі що, подобається знущатися з мене? Подобається завдавати мені болю?! — Накахара недочекавшись відповіді розвернувся і пішов геть, подалі від Дазая.
— Чуя... Я...люблю тебе... — тихо прошепотів Осаму, але Чуя був далеко, тому не почув цих слів.

— Усе пройшло так як ми планували? — Морі сидів з бокалом вина у руці на своєму кріслі в кабінеті. Він був стомлений після сьогоднішнього вечора.
— Навіть краще ніж ми очікували, — Верлен поставив свій вже пустий бокал на стіл і відкинувся на спинку крісла, — та рідина, що ти підлив Дазаю у вино викликала у нього галюцинації, що й було очевидно. Він сам того не розуміючи поцілував на очах у мого брата іншу дівчину. Цього в планах не було, але так навіть краще. — Хлопець взяв пляшку із вином, що стояла на столі і наповнив свій бокал заново.
— Союз цих двох може обернутися для нас неприємностями, тому ми ні в якому разі не повинні допустити того, щоб вони знову зійшлися.
На деякий час запала тиша. Напарники сиділи, роздумуючи кожен над своїми справами, час від часу надпиваючи алкоголь. До приміщення доносилися віддалені звуки проїжджаючих машин та голоса деяких прохожих.
— Знаєш, — порушив німу тишу Поль, — Я не думаю, що після сьогоднішнього у Чуї з'явиться бажання надалі спілкуватися з твоїм сином.
На обличчі Морі заграла хитра посмішка.
— Можливо, ти маєш рацію, друже. — Чоловік підвівся зі свого місця та розвернувся обличчям до вікна, яке знаходилося за його спиною,і почав роздивлятися нічне місто. — Але розслаблятися не варто, я знаю впертість Дазая. Він обов'язково буде шукати способи зв'язатися із Накахарою.
— На рахунок цього не хвилюйся, є в мене одна ідея...
— Справді? Поділишся нею? — Чоловік кинув здивований погляд на свого гостя.
— Поки що не можу сказати. Але будь певен, що поговорити хлопцям не скоро вдасться.
Їхній з Верленом план був створений задля гарантії їхньої безпеки. Вони не хотіли, щоб Дазай і Чуя далі щось розслідували. Адже ті і так підібралися занадто близько до істини. Тому сьогоднішні події були справою рук Морі і Верлена. Обоє знали, що це лише питання тимчасове і назавжди цей інцидент не розлучить хлопців, але дасть ще трохи часу, щоб придумати кращий план.