Фінал не можливо вгадати

Частина 8

— Ну і куди ми йдемо? — Чуя вже починав злитися, адже за весь час, поки вони йдуть, Дазай так і не сказав конкретно де саме вони шукатимуть Сігму.
— Молодий чоловіче, майте терпіння.
— Хоч скажи що це за місце.
— Це чудове місце, впевнений, ти там почуватимешся як риба у воді, — на обличчі Осаму з'явилася хитра посмішка.
Чуя нічого не сказав, але явно розізлився ще більше, тому що він знову не почув конкретної відповіді. Вони йшли ще хвилин десять. Місцевість Накахара не впізнавав, тому йшов уважно озираючись.
— Ну все, ми прийшли. Ось, нам у це приміщення через дорогу.
Чуя подивився на будівлю, на якій виднілася вивіска "Блакитна троянда", із широко відкритими очима.
— Ідіот, ти куди мене привів? — Він розвернувся до Дазая і вдарив його у живіт.
— Ей, ти чого. Що не так?
— Це гей-клуб! Ось що не так!
— Насамперед, тут ми знайдемо Сігму.  Сьогодні субота, а в цей день він завжди тут. Так що хочеш ти цього чи ні, але ми мусимо переступити через поріг цього закладу.
— Я ні за що туди не піду. Ні, ні і ще раз ні!
— Чому? Боїшся, що почнеш збуджуватися від такої кількості гарячих тіл?
Після цих слів Дазаю знов прилетів удар,і знову у живіт.
— Нічого подібного! Ходімо вже. Чим швидше впораємося тим краще.
— Мм, прозвучало трохи двозначно.
— Ходімо, збоченець.
Чуя не очікував, що всередині буде стільки людей. Але окрім хлопців він побачив ще там кілька дівчат. Музика лунала дуже гучно, тому якщо Дазай щось говорив, то Чуї потрібно було добре до нього прислухатися.
— Ну і де нам його шукати? — Запитав Накахара, намагаючись перекричати музику.
— Я знаю де він, але потрібно домовитися спочатку, щоб нас туди впустили! Тому ти йди до барної стійки і чекай мене.
Чуя не встиг нічого відповісти, Дазай вже кудись пішов і загубився серед великої кількості присутніх. Хлопець попрямував до стійки і сів на вільний стілець, коли до нього підійшов бармен, то хлопець попросив лише стакан води. Чуя сидів і оглядав інтер'єр, і він мусить визнати, що смак у Сігми явно є. Він почав оглядати присутніх, але його увагу привернув до себе чийсь голос.
— Ей, персик, познайомитися не бажаєш?
Перед Чуєю стояв хлопець, на вигляд не більше 20, світле волосся, сірі очі та чіткі риси обличчя. Накахара спочатку озирнувся а потім звернувся до незнайомця.
— Ти це мені тільки що сказав? — Чуя сказав це трохи розгубленим тоном.
— Звичайно. Ти відразу привернув мою увагу, персик. — Незнайомець підморгнув Чуї і той вже повністю розгубився. "Він зі мною що, фліртує?"
Йому на плече впала чиясь рука, на щастя, це був Дазай.
— Вибачте шановний, але цей фрукт уже зайнятий. Я забираю його із собою. — Дазай повернув голову у бік Чуї, — ходімо, мій солоденький, я вже про все домовився.
Потім Осаму взяв Чую за руку і повів геть від спантеличеного незнайомця. Коли вони трохи відійшли Дазай почав голосно сміятися.
— Чуя, не знав що ти так швидко станеш об'єктом обожнювання.
— Закрий рот! І для чого ти взагалі прикинувся моїм хлопцем? Обов'язково було це робити?
—  Не обов'язково, але ця ситуація вийшла доволі цікавою, тобі так не здається?
— Зовсім ні.
— Нам туди, — Дазай показав у напрямку якихось дверей.
Хлопці зайшли туди, і Чуя побачив, як із кімнати виходить якийсь хлопець, а на дивані сидить Сігма, рубашка і ремінь на штанах якого були незастебнуті.
— Бачу ти розважаєшся, — першим заговорив Дазай.
— Точно так само як і колись ми з тобою, — із хитрою посмішкою мовив Сігма, а за тим його погляд впав на Чую, — бачу, Дазай, ти також не сумуєш.
— У нас не такі стосунки, про які ти подумав, — трохи роздратовано відповів Накахара, Сігма на це лише засміявся.
— Що ж вас привело сюди, любі гості?
— Нам потрібно поговорити, — роль дипломата на себе взяв Осаму.
— І про що ж?
— Про мого любого татуся.
— Хм, цікаво.
— Так, дуже. Нам відомо, що ви із ним розірвали договір...
— Так це ти був у тій піцерії? — Звернувся Сігма до Чуї, — ти знаєш, що підслуховувати не виховано?
— Зараз це не має значення, — сказав Дазай, перш ніж його напарник почав огризатися. — Нам лише цікаво дізнатися, що за таблетки він тобі постачав.
— З чого ти взяв, що я буду тобі це розказувати?
— А який сенс тобі прикривати Морі?
— Ти досі злий на нього через смерть матері? Що ж, в знак старої дружби я відповім на кілька запитань.
— Перше запитання я вже сказав, що це за таблетки?
— О, це доволі просто. У Морі є один партнер, здається із франції, от він і допомагає йому виготовляти їх. У сам склад входить якась наркотична рослина, яка точно не знаю, не заглиблювався у цю інформацію. Але цей препарат викликає дуже сильну залежність, якщо ним зловживати. Але ні Морі, ні його колегу це не хвилює, адже прибуток вони приносять не маленький. Проте, справжня мета створення ліків це не прибуток. У Морі Огая цукровий діабет, хоча, ти це і так знаєш, я правий? — Сігма подивився на Дазая, але відповіді чекати не став, а відразу продовжив, — от він і захотів створити ліки, які зможуть назавжди позбавити людину від цього страждання.
— І кожну спробу він тестує на живих людях, — закінчив розповідь Дазай.
— Бачу, ти доволі багато вже знаєш. Хоча, так було завжди. Ще якісь питання будуть?
— Що це за партнер? Як його звати?
— Поль Верлен, якщо я не помиляюся.
— Ти жартуєш? — Чуя, який досі стояв і мовчки слухав, раптом знову нагадав про себе.
— Ти його знаєш? — Запитав Осаму.
— Так. Це і є мій той самий двоюрідний брат.
І тут Дазай раптом зрозумів, кого ж він тоді насправді бачив на відкритті. Ось чому той гість був так схожий на Чую.
— Ще якісь питання будуть? — Запитав Сігма, доволі змушеним тоном.— Якщо ні, то попрошу вас піти, адже ви відволікли мене від дуже цікавого заняття.
— Так, ми вже йдемо,— люб'язно відповів Дазай,— дякую за інформацію, Сігма.
Хлопці вийшли із кімнати і Осаму звернувся до Чуї.
— Підемо додому? Чи ти хочеш ще лишитися?
— З чого ти взяв, що я захочу тут лишатися?
— З того, що присутнім ти явно подобаєшся, — промовив хлопець зі знущанням у голосі. — Тільки подивися які погляди на тебе кидає той стриптизер. Я впевнений, подумки він тебе вже роздягнув і...
— Закрийся, у мене немає настрою на твої тупі жарти!
Чуя більше  не сказавши ні слова попрямував до виходу. Дазаю нічого не лишалося, як піти за ним. По дорозі додому вони обоє мовчали, обдумуючи щойно почуту інформацію. Але найбільше Накахару шокувало те, що його брат виявляється співпрацює із Морі. Коли хлопці вже підходили до своєї квартири Дазай заговорив.
— Я бачив твого брата, на відкритті клініки.
Чуя підняв на нього здивований погляд.
— Ти був на відкритті?
— Довга історія, але загалом так. Я побачив хлопця, схожого на тебе, але тоді ще не знав, що у тебе є брат. Яким дивом він взагалі познайомився з Морі?
— У них спільний бізнес, у Верлена також є лікарні,але у Франції. От тільки інтерес у Морі до нього скоріше виник через те, що мій брат цікавиться ботанікою і у нього вдома є цілий сад із різноманітними рослинами, включаючи отруйні і наркотичні. Тому, я думаю, що він слугує для Морі постачальником сировини для ліків.
— У твоїх словах є сенс, — задумливо сказав Дазай. — До речі, батько сьогодні  дзвонив, на рахунок тієї вечері. Вона відбудеться завтра. Скоріше за все, я залишуся ночувати там. Кажу це, просто щоб ти знав.
— Зрозуміло, — сказав Чуя повертаючи ключ у дверях.
До квартири хлопці зайшли мовчки, вони були занадто стомлені для розмов. Тому, не сказавши один одному більше ні слова, розійшлися по своїм кімнатам.