Гей, Бембі!

🦁🦁🦁

Коли ти любиш людину, то намагаєшся забрати собі хоча б частину її болю. Чи принаймні просто знаходишся поряд, тому що кохання – це бути міцним плечем у складну хвилину.

– Гук-і, я всього на п'ять хвилин! – завірив Техьон, коли переступив поріг квартири Сокджина.

Через пів години простоювання в коридорі, Чонгук зрозумів, що п'ять хвилин для його хлопця – це вагон та маленький візок. Втім, йому не звикати.

Власник житла лише посміхнувся на чуже тяжке зітхання, мов, за що мені це все, й запропонував пройти до кухні. Джин винаймав квартиру разом з Техьоном, оскільки це було дешевше робити вдвох, з першого курсу й до моменту, коли друг вирішив з’їхатися з Чоном через трохи менше ніж рік стосунків.

Те й так практично жив у квартирі Гука, часто залишався на ніч, вже мав запасну зубну щітку й поличку в шафі. Тому лише поплескав очима та перепитав від здивування коли Чонгук, звичним сумісним ранком кинув: «Залишайся вже назовсім, чого як перебіжчик вічно». Ну, так й залишився.

По цьому всі його художні роботи за третій курс залишились у Сокджина. Перетаскувати всі рулоні паперу бажання в художника не було, однак наближалася сесія, що стала причиною гострої потреби у своїх картинах. Їх варто принести викладачу та показати працю, а це значило повід навідатися до Джина в гості.

Ось так Чон, що прийшов за компанію, й виявився з чашкою чаю в руках на маленькій кухні з жовтими шпалерами.

Стояла тиша. Настінний годинник мирно тікав. Чімін сидів у стінки на лавці з м'якою оббивкою, втупившись перед собою.

Сокджин прокашлявся й вирішив розбавити мовчанку розмовою.

– Е-е, як справи, Чонгук?

Пак на бентежний вигляд сонного з ранку друга, що чухає потилицю й все ще стоїть біля раковини, посміхнувся, відірвавшись від милування квітами на стіні. Він тут взагалі випадково опинився, просто у вільний від пар день втомився сидіти в гуртожитку.

– Не погано, – спробував видати Гук, від чогось відчуваючи себе незручно під поглядами двох друзів його хлопця.

Комічно виглядає з боку: дужий боксер стримує бажання вертітись на стільцю через занадто пильну увагу чахлих хлопців.

– Сподіваюся, не ображаєш нашого ТеТе? – жмуриться Чімін, заводячи стару пісню.

Він чогось все ще не довіряв Чонгуку. Вірогідно, це було через те, що Пак добре пам'ятав страждання Техьона після минулих відносин, й тому, як найкращий друг, який, як ніхто інший знає смак зради, щиро бажав йому тільки щастя.