Маєток "Темна луна"

Глава перша

/Маєток "Темна луна" - єдине місце де усі так звані богачі можуть зібратися разом і спокійно собі жити та обговорювати усе що їх цікавить. Так як же проходить їх ранок?/
Цього ранку в маєтку як завжди панувала "дружня" атмосфера.

-Любий граф, пропустіть будь ласка. 

Бурчала жінка з волоссям бурштинового кольору. Одягнена була в довгу блакитну сукню і чорні туфлі на високих підборах.

-Ви всю красу у вікні загороджуєте. 

 -Ну якщо ж ви такою сліпою стали, то прошу.

Чоловік на вигляд років сорока, одягнений у класичний чорний костюм, з лакованими туфлями відійшов в сторону, опираючись на ціпок. Його ярко-руде волосся було складно не помітити здалеку. 

-А так звісно, я вас пропущу, люба Александро.
-Дякую так дякую. 

Жінка прийшла до вікна й задумавшись, подивилася в далечінь.

-Як вам спалося?
-Мені? Пречудово!

В їх розмову втрутився на вигляд молодий хлопець. Біла сорочка та чорні штани сиділи на ньому просто ідеально, як і туфлі. Блакитні очі світилися від щастя.

-Вибачаюсь звісно що так втручаюсь, граф Даров. Але чи не могли би ми з вами відійти на пару хвилин? 

На Дарова дивилися яскраві блакитні очі в яких, здавалося, можно би було потонути. Світилися його очі на сонці все так же як і раніше.

-Звісно-звісно, Льошенька. Все що побажаєте, любий колего.  

Чоловік усміхнувся і вийшов за Гранковим на вулицю.

-Ви не знаєте де зараз... Архаров?
-Ну ви уточнюйте. Старший чи молодший? В нас же їх двоє. 

Даров усміхнувс.

- Один красивіше за іншого.

Тихо зітхнувши, хлопець відповів.

-Молодший. Орест Архаров. 
-Наш мідноволосий вирішив потусуватися з віконтом.
-Ну використовуйте будь ласка це слово. Воно не дуже...красиве.

Але граф вже не слухав, оскільки давно пішов. А саме коли Олексій почав говорити далі.

-Він невиправний. 

Олексій тим часом пішов на пошуки віконта й заразом й Архарова молодшого.А тим часом місіс Аліса Калініна розмовляла по душам з баронесою.