Маєток "Темна луна"

Глава одинадцята

/Зранку Уайлдер заглянув до Еріка в кімнату/

-Доброго ранку, Ерічку! Як тобі спалося? Що снилося?

Від неочікуваного голосу хлопця, Кліптон різко проснувся. 

-Нормально, нічого не снилося. А чого ти так раптом цікавишся?

Нік усміхнувся й опустив очі. 

-Да просто так питаю, впринципі. Нічого такого. 

Потиснувши плечима, вже збирався виходити, як Ерік Кліптон зупинив його. 

-Кажи що сталося, Нік. Я не хочу довго розмусолювати нашу розмову. 

Сказав той суворо. 

-Я тут з самого ранку вирішив трохи повеселитися і Дарена майже вбив, але я думаю що це не буде великою проблемою. 

Покрутивши в руці ножик, спрятав його в кишеню. Після цих слів чоловік випробував весь спектр емоцій і знов став спокійним. 

-Звісно не буде, Нік, бо ти ж знаєш що життя Дарена лише в твоїх руках. 

Спокійним і рівним голосом відповів Ніку вчений і жестом прогнав хлопця. 

-Вже йду, Кліптон. Вже йду, любчику!

Швидко вибігши з кімнати Еріка, і пройшовши повз комнату Дарена, двері якої були відчинені, дико усміхнувся й зайшов до зали. 

/Трохи пізніше усі окрім Дарена зібрались на сніданок/

-А де містер Дарен? З ним усе в порядку?

Подала голос Дарова. 

-А тобі це так важливо? Дісно?

Запитанням на запитання відповів Уілл.

-Так, з ним усе в порядку, просто вирішив відпочити, Аліночка. 

Несса мило усміхнулась доньці Дарова. 

-Якщо ти заспокоїла свою душу, то можеш спокійно їсти. 

Глянувши на доньку, промовив Євгеній. 

-Ну ти й уїдливий. 

Додала Дарова на кінець і продовжила спокійно їсти. 

-Я згоден, твій батько та ще виразка в житті. 

Льоша підморгнув графу. 

-Давайте будь ласка завершимо наші суперечки. Добре?

Запропонував Коул. 

-Розкажіть он краще про Дарена, бо тут дійсно є про що поговорити, Уілл. І не брешіть будь ласка Аліні. Вона на це взагалі не заслуговує.