Маєток "Темна луна"

Глава п'ята

/Ранок, як і вчора пройшов дуже спокійно. Нічого нового не відбувалося/

-Доброго ранку, мої любі. В мене з'явилося питання, хто ж в нашому домі краде увесь сахар?

Звернувся до всіх Даров, який вирішив зробити собі чаю. 

-А це Іра краде, ось вона весь сахар забирає. 

Скинув Август усю провину на Гранкову. 

-Іра і красти? Ой. Я Вас благаю,Август, не несіть усяку маячню хоч раз. І не смішіть мене. 

Усміхнувшись, відповіла тому Даріна. 

-Не вміє вона красти. От хто-хто, а Ірина точно не вміє. 

-Баронеса правду каже! Абсолютну правду!

Нарешті заступилася за себе Ірина Гранкова. 

-Скоріш за все це був хтось із братів або Аліна. Вона завжди підозріла, якщо чесно. 

-А чого це ти на мою доньку гониш, Ірунь? Що вона тобі зробила? 

Встрепенувся Євгеній. 

-Ой да годі вам, граф. Усі вже давно знають що вона вам ніяка не донька, а якщо й так, то щонайменш не рідна. 

Додав до слів Іри, Коул. 

-Ого. І хто ж це все розговорив? Хто в нас настільки великий зрадник, що навіть зізнаватися не хоче? 

-Це все Дарина! Це все вона! 

Не витримавши, крикнула Шевцева та замовкла, глянувши нв Кірову. 

-Це солодка помста, граф. Саме так це називається. 

Жінка розплилася в задоволеній усмішці. 

-І як завжди Кірови щось зроблять, а іншим це приходиться вічність розгрібати. І так вже декілька років. 

Невдоволено промовив Орест Архаров, в той час як Даров відреагував максимально спокійно. 

-А ви, любонько, хитра. Але не забувайте будь ласка, що Дарови ніколи просто так не здаються. 

Відповів Євгеній.

-Звісно не здаються, бо з вас чудова сім'я. 

Подав голос звідкілясь здалеку, Уілл. 

-Тож Ви на їх стороні, Даров? Це ж просто неприйнятно. 

Напряжно промовив Август. 

-Тільки мені тут вирішувати що прийнятно, а що ні, любий Шевцев. Добренько?