Маєток "Темна луна"

Глава шоста

/Черговий ранок в маєтку почався з сори/

-Ви мене звісно пробачте, граф, але це вже переходить усі границі. 

Сварилася Ірина.

-Мало того що Ви зайшли не постукавши, так іще й не вибачилися і двер не закрили! 

-Так-так. Ну зайшов і зайшов. І що таке?

Чоловік не слухав Іру бо займався більш важливішим завданням, а саме підпилював нігті. 

-Ви мене взагалі слухаєте чи ні!?

Ще сильніше розізлилася Гранкова. 

-Звісно я вас слухаю, а просто вирішив зайнятися красою, доки вас слухаю, бо нігті самі себе не підпилять. А Ви кажіть-кажіть. 

Євгеній хитро усміхнувся. 

-Да з вами розмовляти - тільчи час свій марно витрачати. Слухає він, звісно. 

Врешті решт зробила висновок та, і пішла. 

-А через що хоча б сора була? Бо я й так і не зрозумів що вона від тебе хотіла. 

Трохи заспаним голосом мовив Уілл. 

-Доброго ранку, друже. Та то так... Я просто випадково зайшов до комнати Гранкової і їй це не сподобалось, бо я ще й забув вибачитися. Ось вона й галас і підняла. 

-О... Ось як. Зрозуміло тепер, чому вона така озлоблена. 

Здивувався найманець. 

-Ось-ось. Ви тільки пробачте що ось так встріваю до вашої розмови, але мені є що додати. 

Доєднався до їх розмов Архаров молодший. 

-Ірина взагалі дивна сама по собі і наче відьма - не старіє. Щонайменш через її процедури так здається. 

-І справді, це просто найдивовижніше. 

Закінчив Острохол. 

/Трохи пізніше за сніданком/

-І хто сьогодні чим планує займатися?

Подав голос Уільям Острохол, і на щастя на його питання все ж таки відповіли. 

-Не знаю. Ми з Іриною напевно підемо кудись прогулятися по території, чи в центр поїдемо. 

Відповіла Кірова. 

-А в інших які плани? Аж цікаво. 

Ірен продовжив. 

-Ми напевно теж в місто сьогодні, але просто так по вулицям прогуляємося, а може в кафе зайдемо, посидимо.