Маєток "Темна луна"

Глава тринадцята

/Ранок після смерті Дарена був доволі напряжним, і лише Ніка це все дуже сильно забавляло/

-Ніку, ти ж розумієш що це ані трохи не смішно? Ні, я звісно розумію що нам тепер усім легше, але все одно. 

-А як на мене, то дуже, дуже смішно. 

Хлопець потиснув плечима. 

-Знаєш, як цікаво було спостерігати як він задихається, відчуває себе безпомічним і ні на що не здатним. 

Замріяно промовив Уайлдер і на хвилину задумався, але Несса повернула його "назад до землі". 

-Ніку, я розумію що Дарен це не сама найкраща людина, однак... Чому ти просто так його не вбив? Навіщо було забирати в нього силу? І чому Уільям так спокійно на це відреагував?

-Ммм. Відповім тобі тільки на перші два питання разом, бо на останнє ти сама і так чудово знаєш відповідь, чи не так? Але можеш спитати в сина щоб стовідсотково впевнитися. По-перше, просто так він міг би життя в мене забрати, тою силою яка залишилася. 

Відповівши на поставлене питання, Уайлдер спокійно собі пішов до кімнати. 

-Доброго ранку, міс Ванеса. Як Вам спалося?

Аліна усміхнулась жінці. 

-Доброго і тобі, Алінушка. Мені? Чудово спалося.

На хвилину в думках проскочило: "Досить брехати, Ванесса Кліптон. Нічого в тебе не в порядку" 

-А тобі як? Мирно спала? 

-Да впринципі не так погано, як я могла собі уявити. Бо після останніх подій, якось мотрошно. Після смерті вашого... 

Але тут Дарова зупинилась, і швидко відійшла. 

-Так названого "друга", Аліно. 

Вийшовши, абслютно спокійно промовив Ерік, і опираючись на ціпок, дійшов до  столу і присів на своє місце. 

-Доброго ранку, якщо його можна так назвати. 

-Доброго ранку, любий. Спалося погано?

-Да ні, спалося більш ніж нормально, без тяжкості на душі. 

Трохи згодом підтягнулися й інші на сніданок. 

 -Тож ви не будете поминати Дареня якось? Чи усе ж таки будете?

З опаскою спитала Шевцева. 

-А навіщо? Для чого?

Байдуже й беземоційно запитав в жінки Коул.