Маєток "Темна луна"

Глава чотирнадцята

/Котрий звичайний ранок, хоча насправді ні, бо сьогодні річниця Гранкових, 50 років, на які всі так довго чекали/

-А хто подарунки готував? Чи ніхто не готував взагалі?

Шепітом промовив Ірен Калінін. 

-Ну повинні були приготувати Архарови, а там вже як пішло все в них. 

Тихо промовила Ванесса. 

-Ну так, в них загальний подарунок начебто від нас усіх, якщо я не помиляюсь. 

Прошепотіла Дарова у відповідь. 

-Не бійся мала, ні трохи не помиляєшся. Ні трохи, якщо чесно.

Прошепотів той у відповідь Нік і замовк. 

-Ми вже тут, зі статуетками, як і вирішили тоді. 

Архаров старший повернувся з великими запакованими подарунками. 

-Ось і чудовенько. Сподіваюся, що їм сподобається. 

Трошки прихлопнувши, відповіла Аліса Калініна.

-Мені розбудити Емму та інших щоб доєдналися до нас? Бо вони ще можуть довго спати. 

Кліптон трошки призадумався. 

-Не варто, хай посплять ще трохи і потім самі привітають, бо зараз Коул почне бурчати незадоволено. 

-Звісно привітають, бо в них же іншого виходу немає. 

Хитро усміхнувшись, промовила Даріна. 

-Звісно немає, бо ми змусимо і будемо нагадувати до кінця їх днів. Бу-бу-бу. 

Несса усміхнулась. 

/Трохи пізніше, коли з кімнати Гранкових почали доноситися шуми, усі приготувалися/

 -Ну давайте по-класиці на раз, два, три?

Тихо спитав Август, трохи сподіваючись почути відповідь Дарена, але розумів що це вже неможливо. 

-Раз... 

Почала Шевцева. 

-Два... 

Продовжила Дарова. 

-І нарешті три.

Закінчив Уайлдер і відкрив двері. Тоді вже всі разом крикнули: "З річницею!" , чим сильно здивували Гранкових. 

-Ого, ми вже думали що ви забули, а воно ось як виходить. Бо було не чути вас, не бачити. 

-З річницею, любі ви наші. 

Промовив Архаров старший і вручив подарунок.