С.Т. Еббі "Приголомшлива серія" (Крышесносная Серия)

Розділ4

Смерть - страшна штука.

Вільям Шекспір

Логан

Мені здається, що навіть тижня не вистачить. Не те, щоб я дійсно міг взяти тиждень відпустки. Мені пощастить, якщо я матиму кілька днів, незважаючи на те, що сьогодні ввечері мою дівчину мало не вбили.

У животі утворюється вузол від однієї думки про все, що могло піти шкереберть.

Ми входимо в номер готелю, коли я вперше відпускаю Лану. Реєстрація була занозою в дупі, але Лана просто вийняла мій гаманець з кишені і вручила дуже цікавій жінці за прилавком все, що та просила, по порядку.

Можу сказати, що вона ще не розуміє всю серйозність ситуації. Занадто спокійна. Я хочу бути тут для неї, коли її накриє.

Вона вбила людину сьогодні. Він мало не вбив її.

І це все моя вина.

Вона згортається на ліжку, в очах - втома.

Як тільки я роздягаюся до боксерів, то приєднуюсь до неї, вдячний, що вона дозволила мені доторкнутися до неї. Якби він...

Не можу думати про все, що могло піти не так. Хедлі - навчений агент і все одно не може піти додому одна. Вона зупинилася у готелі, де її почують, якщо покликати на допомогу.

Лана, мабуть, на межі вибуху. Вона просто цивільна особа без підготовки.

- Вибач мені, - видихаю я їй у волосся.

Вона притискається до мене.

- Ти не винен, - мямлить дівчина.

- Знав, що моя робота шкідлива для стосунків, але наївно вважав, що ніколи не піддам тебе небезпеці, - м'яко кажу я, гадаю, чи не спить вона вже, коли не чую відповіді.

Вона перевертається до мене обличчям, борючись із сном.

- Якщо ти намагаєшся розлучитися зі мною після того, як я щойно пережила Бугімена, то я надеру тобі зад.

Вона намагається сухо пожартувати, але я бачу вразливість у її очах.

- Вважаю, що маю, якщо бути чесним. Але я занадто егоїстичний, щоб відпустити тебе, - відверто кажу я їй.

Вона лагідно цілує мене і зітхає, притискаючись ближче.

- Я відчуваю те саме. Не можу відпустити тебе, навіть знаючи, що ти заслуговуєш на краще.