С.Т. Еббі "Приголомшлива серія" (Крышесносная Серия)

Розділ 8

Спроба, а не вчинок збиває нас з пантелику.

Вільям Шекспір

Логан

- Думаєш його немає вдома? - питає Доні, коли я знову стукаю.

Мій погляд пробігає порожньою під'їзною доріжкою, зупиняючись на закритому гаражі. Його машина могла бути там.

- Сусідка сказала, що він рідко кудись іде. І в нього ніколи не буває гостей. Вона також сказала, що цього ранку він кудись їхав, але незабаром повернувся і більше не виходив.

Перш ніж я знову постукав, двері відчинилися, і, подивившись униз, я побачив те, чого дійсно не очікував.

Джейкоб Денвер в інвалідному візку.

- Вибачте, - каже він нам, дивлячись на нас розгубленими очима. - Іноді потрібен час, щоб пересісти в крісло. Чим я можу вам допомогти?

Жалюзі всі опущені, але, напевно, хтось повинен був згадати про інвалідний візок. Ненавиджу сюрпризи, а мені рідко доводиться зіштовхуватися з ними.

Донні піднімає брови так само, як і я, здивований таким поворотом подій.

- Ем... ми можемо поставити вам кілька запитань? - нарешті видаю я.

Тепер інші питання.

- Звісно. Бажаєте увійти? У квартирі безладдя, тому що мені трохи важко забиратися в моєму становищі.

Чорт.

Бляха.

Йоб*нний у рот.

- Спасибі, - кажу я, йдучи за ним, коли він розвертає крісло

- Спасибі, - кажу я, йдучи за ним, коли він розвертає крісло.

Мої профайлерські звички починають працювати, поки Донні щось набирає у своєму телефоні. Я кидаю погляд на кухню, що знаходиться праворуч. Всі стільниці нижчі за стандартні, що робить їх більш доступними для інваліда. Я не вважав пандус біля ганку підозрілим, але тепер розумію, що мав. Підлога в нього рівна і безшовна, навіть немає порогових швів на стиках з кімнатами.

На кухонних шафках нагорі немає дверцят, але є інші елементи декору. Нічого, що потрібне для роботи на кухні.

Мої очі оглядають вітальню, знаходячи збоку стілець, сидіння якого знаходиться під кутом, пульт бовтається, ніби йому потрібна була допомога, щоб підвестися з нього, пересідаючи в інвалідне крісло.