Великі плани І. Початок

2.4. Бляха, незручно вийшло

— Бачиш блондина із зеленим пивом? То Жан, на першому курсі зустрічався з бородатим мужиком, схожим на тебе.
— Я вже мужик?
— Скажи, шо ні, — Габріель з-під брів глянув на Стаса. Звісно, сперечатися той не збирався. Габріель знову вказав на Жана, котрий, піднявши пляшку пива, кивнув на знак вітання й у відповідь отримав те ж саме. — Жан просто неймовірний. Попроси його показати тобі спальню.
— А якшо я не хочу?
— Так чи так, я тікаю, — Габріель засунув руку в кишеню й, намацавши те, що шукав, впхнув стрічку з п'яти презервативів у задню кишеню джинсів Стаса. — Вперед, я вірю у твою англійську.
Ляснувши Стаса по сраці, він подавався у протилежний бік, бо не мав жодного бажання спостерігати за тим, як цей йолоп буде клеїти його коханчика.
Минулого року Аніка облюбувала місце біля скульптури грецької красуні в повний зріст, тож і цього разу Габріель сподівався знайти її саме там. Вона стояла в компанії пари одногрупниць, у всіх були келихи з червоним вином, навіть у Гійома, який, побачивши Габріеля, рушив йому назустріч.
— Вони дуже зайняті обговоренням жіночих принад в архітектурному контексті, — відразу оголосив Гійом.
— А тобі таке не до смаку? — Габріель цокнувся пляшкою з його келихом.
— Надаю перевагу натуральності, — зі смішком видав Гійом, після чого, схопившись за плече Габріеля, припіднявся на носочках до його вуха. — Ти не знаєш, де тут вбиральня?
Складно було сприйняти його слова не як загравання, тому Габріель і не намагався цього робити. Цей хлопчина був доволі приємної зовнішності та навряд чи претендував на роль актива, тож відмовлятись від легкого задоволення не було причин. Габріель пам'ятав, що на першому поверсі туалет завжди був зайнятий горе-пияками та тими, хто не встиг би добігти далі. А от Гійом виглядав ще доволі тверезим.
— Пішли, — Габріель кивнув у бік сходів.
На другому поверсі було чотири спальні, кожна з яких мала окрему ванну кімнату. Габріель вирішив відвести Гійома в найдальшу — до неї навряд чи б хтось добрався. Він зайшов разом з Гійомом і підпер стегнами стільницю поруч з умивальником. Гійом просто полоскав обличчя холодною водою та час від часу поглядав у дзеркало. Це було трохи не те, на що очікував Габріель, але й тиснути ні на кого він не збирався.
— Погано почуваєшся? — спитав Габріель і поставив своє пиво на стільницю.
— Не те щоб, просто обличчя горить від червоного вина, давно його не пив та забув про це, — Гійом кинув погляд на Габріеля й знову вмився. — Знаєш, чим мені ще не сподобався цей Клод? — Габріель запитливо смикнув головою. — Він відноситься до людей як до речей, ненормальний якийсь, — Гійом знову плеснув водою в обличчя, а Габріелю стало трохи ніяково від таких слів. Бо вони були правдою, але він не знав Гійома достатньо добре, щоб знати, якої реакції він чекав. — Вибач, все, що я сказав...
— Нічого, мені він теж не подобається, — Габріель поклав долоню на плече Гійома й схилив голову. — Здебільшого він мудак, але, з іншого боку, завжди готовий зробити послугу. Завдяки йому ми встигли до цієї вечірки.
— Ти його виправдовуєш? — Гійом знову хлюпнув водою в обличчя й закрутив кран.
— Ні, зовсім ні, — Габріель похитав головою та підняв на нього погляд. — Тобі вже краще?
— Кажу ж, просто обличчя горить, — відмахнувся Гійом і зробив крок у напрямку дверей, але похитнувся й міг би впасти.
Габріель вчасно підхопив його та притулив до себе. Повисла тиша, яку через кілька секунд розірвав хлопок дверей. До спальні хтось увійшов. Гійом спробував вирватися з рук Габріеля, але той лише шикнув на нього.
— Там хтось є, — повідомив Габріель і, присунувшись ближче до дверей, прислухався до звуків. Шурхіт тканини, вологі прицмокування, протяжний стогін, вкрай не французьке «бляха», в якому нескладно було впізнати Стаса, та задоволене тяжке дихання. Габріель зрозумів, що в нього все ж таки вийшло запікапити Жана.
Гійом зім'яв футболку на грудях Габріеля, та його дихання стало занадто важким. Габріель опустив на нього погляд, і все стало ясно, як день. Він поклав одну руку на талію Гійома і почав повільно гладити його — начебто і заспокійливий жест, але в їхній ситуації викликав плутані відчуття. Гійом нерішуче підняв обличчя й зустрівся поглядами з Габріелем. Обидва підім'яли губи. Атмосфера стала надто напруженою, серце почало зриватися з ритму.
Недовго думаючи, Габріель почав повільно нахилятись до Гійома, який на мить відвів погляд і знову глянув на нього.
— Я не ґей, — видихнув він і, відвернувши обличчя, притулився до грудей Габріеля, через що той встиг відчути всі рівні незручності.
— Вибач, — шепнув Габріель та, відкинувши голову назад, зажмурився.
Йому рідко відмовляли, абсолютно рідко, а в подібних ситуаціях взагалі ніколи, тому було складно навіть припустити, що Гійом мав іншу сексуальну орієнтацію. Звичайно, раніше Габріелю не доводилося запитувати своїх партнерів, наскільки вони ґеї, тому що відразу було зрозуміло, чого вони від нього хотіли, отже, це, по суті, було у нього вперше.
Всупереч своїй заяві, Гійом навіть не спробував відштовхнутися, лише насторожив вуха та, здається, перестав дихати — як і Габріель.
Час тягнувся занадто повільно, хоча наручний годинник казав, що минуло якихось десять хвилин, коли особливо гучні звуки в кімнаті припинилися. Знову зашелестів одяг. Гійом це теж почув, бо нарешті наважився відсунутись від Габріеля. Можна було зітхнути з полегшенням. Попри те, що Стас та Жан явно не збирались тікати як школярі, що нашкодили, у Габріеля не було особливого бажання пропускати через себе ще хоча б хвилину жорстокого сорому, тож довелося увімкнути мізки.
— Бляха, незручно вийшло, — констатував Габріель перед тим, як відкрити невелику шафку з дзеркалом — одну із тих, що зазвичай використовувалися під аптечку. Він перешарив усі таблетки доки не знайшов великі білі: за складом це було знеболювальне, отже, ніякої шкоди чи непередбачуваних наслідків для організму не повинно було бути. Габріель дістав одну пігулку, сховав у долоні та знову повернувся до Гійома. — Зараз я штовхаю двері, а ти затуляєш обличчя руками й тікаєш звідси. Двері відкриваються назовні, тож...
— Навіщо обличчя?
— Щоб потім тебе не впізнали, — як маленькому пояснив Габріель і, заплющивши очі, тяжко зітхнув. — Вже не гориш? — він про всяк випадок приклав долоню до лоба Гійома. — Нормально. Готовий?
Гійом кивнув і закрив обличчя долонями, залишивши для очей щілини між пальцями. Габріель з силою грюкнув долонею по дверях, що вони відлетіли майже до стіни з того боку, і Гійом побіг. Габріель порахував до п'яти, після чого показався сам.
На ліжку валявся повністю оголений Жан, а поруч, намагаючись натягнути його джинси, на одній нозі стрибав Стас.
— Ви налякали малюка, — французькою заявив Габріель і кивнув на двері.
— Не треба було пертись на вечірку випускників.
Жан підвівся на ліктях, ніяк не соромлячись своєї голизни, і з задоволеною усмішкою підняв підборіддя. Габріель знав його занадто добре, щоб не зрозуміти цього жесту. Через одну на двох любов до сексуального розмаїття їм складно було не здружитись в повсякденному житті.
Влізши між ніг Жана, Габріель схилився до його обличчя, та саме в цей момент Стасу захотілось нагадати про своє існування. Втім як Жан не звернув на нього уваги, так і Габріель не вважав це за потрібне. Він дістав ту саму пігулку й, дивлячись Жану в очі, поклав її на язик. Той опустив погляд на його рота та прикусив нижню губу. Вони вже не раз грали цю виставу перед третім лишнім, і вона завжди спрацьовувала, а на колишнього наркомана мала б справити подвійний ефект — Габріель дуже на це сподівався. Витримавши звичну паузу, він подався вперед, з поцілунком передаючи Жану в рот знеболювальне.
— Ти очманів? — пробурчав осторонь Стас і смикнув Габріеля за плече, але той лиш окинув його презирливим поглядом з голови до ніг.
— Звали, будь ласка, — проспівав Габріель та повернувся до поцілунку з Жаном.
Було приємно паралельно слухати прокляття від Стаса, а потім голосний грюк дверима. Нарешті, вони залишились вдвох.