Великі плани І. Початок

2.3. А потім підемо до церкви

— Ти знову провалився, Альфонсо, — Аніка зіштовхнула Габріеля з себе, й він ліг поруч з нею, головою під її пахву.
— І дуже цьому радий, — він поплескав Аніку по коліну, після чого трохи розвернувся й, легким рухом скинувши кросівки, закинув ноги на Стаса. — Тримай, як хотів, — Габріель закинув руку за голову, щоб було зручніше, і провів стопою по внутрішній стороні стегна Стаса.
— Ви пара? — спитав Гійом, явно розцінивши цей жест досить однозначно.
— Ні, просто у нього фут-фетиш, — зі смаком оповістив Габріель та повів ногою у зворотному напрямку, але Стас схопив його за щиколотку.
— Немає у мене фут-фетиша, придурок, — він скинув із себе ноги Габріеля і розвернувся так, щоб він майже не міг бачити його обличчя.
— А шо ж у тебе тоді? — спитала Аніка і підвелася на ліктях.
— Підлітковий недотрах, — пробубнив Стас.
— Ти не застарий для цього? — Зі смішком Аніка опустилася назад на траву.
— Я ж казав, — ляпнув Габріель.
— Шо ти їй вже розказав? — обурився Стас.
— Все розказав, — зауважив Габріель та, повернувшись до Аніки, вткнувся носом в її бік, на що вона лише поклала руку на його плече.
— Ти зовсім вже? — ображено завив Стас.
— Це називається взаємна довіра і підтримка, — з розумним виглядом пояснила Аніка та підвівшись посунулась ближче до Гійома й щось тихо почала йому розказувати.
Зрозумівши, що Гійом Аніці зараз був набагато цікавіший, Габріель підвівся на ліктях і, підсунувшись до Стаса, обперся спиною на його ноги. Не те щоб йому кортіло знаходитись настільки близько до нього, але сидіти в сторонці від всіх було менш комфортно.
— Я їй все розповідав, — зрештою прошепотів Габріель, через що Стас нахилився ближче до нього, наче не розчув, тому прийшлось дати йому легкого ляпаса, щоб не підсувався. — Вона все про тебе знає.
— Для чого? — невдоволено прошипів Стас та стиснув руками плечі Габріеля, що виявилось досить неприємно для нього.
— Шо ви там шушукаєтесь, голубки? — почувся зверху голос Аніки. Габріель підняв голову і помітив, що вона вже встала й обтрушувалась від трави. — Чоловіче, на тет-а-тет, — Аніка простягла Габріелю руку, за яку той, звісно, взявся, але підвівся сам. — Не нудьгуйте, — сказала вона французькою та подивилася спочатку на Стаса, потім на Гійома.
Удвох вони відійшли убік до найближчого дерева, за яким і сховалися. Їм треба було поговорити про повернення, знайомство з батьками й таке інше, про що вони говорили вже сотні тисяч разів. Але Аніка постійно згадувала щось, про що вони ще не говорили.
— Шо ти скажеш моїй мамі про внуків?
— Ше рано, — Габріель уперся рукою в стовбур дерева та схилив голову. — Знаєш шо, якшо їм закортить, ми можемо зробити це раніше. Я казав, у мене тепер є свій дім, ти можеш пожити в мене, якшо не хочеш до від'їзду їх вислуховувати. Можеш взагалі сказати батькам, шо ми вже вирішили жити разом і просто...
— Ти знову забув, — тяжко зітхнула Аніка, — я казала, мої так не дозволять.
— А якшо одружимось зарано, то нас назвуть легковажними підлітками, — перейшов в іншу крайність Габріель. — Ми могли б просто заручитись, типу я на сімейній вечері такий попрошу у твого батька благословення наперед...
— А потім підемо до церкви, й над нами триматимуть ті ідіотські корони, — Аніка невесело посміхнулась, й Габріель її розумів.
— Ми можемо просто сказати батькам, шо одружуємось, а вони хай думають шо хочуть.
— Я не можу повірити, шо вони сприймуть це нормально.
Для дівчини, яка на своєму першому курсі досить відкрито на тоді невмілі загравання Габріеля відповіла, що її не приваблюють пісюни, зараз вона виглядала немов своя протилежність. Єдина дівчина, до якої він будь-коли намагався залицятись, маючи на меті все-таки перевірити свою орієнтацію, та яка першими ж своїми словами послала його за це в еротичну подорож, зараз вагалась через своїх батьків. Габріель не міг достовірно уявити її відносини з батьками чи їхні сімейні традиції, втім й відступати від плану, який два роки тому почався з жартів, було пізно.
Нахмуривши брови для більш серйозного вигляду, Габріель взяв Аніку за руку. Це відчувалось трохи дивно, бо до цього моменту хіба що вона хватала його підпитого за зап'ястя чи під лікоть, а от за руки вони ніколи не тримались, та й не хотілось Габріелю отримати від неї ляпаса по мордасу за свою необґрунтовану ініціативу.
— Я намагатимусь переконати їх, шо це на все життя.
— Постаратися мало, — прошипіла Аніка й стиснула долоню Габріеля вже двома своїми.
— Обіцяю, — ставши впритул до неї, Габріель закинув вільну руку їй на плечі.
— І клянешся своїми черствими булками? — під шию йому пробурмотіла Аніка.
— Це ти так назвала мої сідниці?
— Ну то як?
— Обіцяю й клянуся своєю дупою.
— В іншому разі я тебе трахну, ясно? — тихо всміхнувшись, Аніка легенько вкусила його за ключицю. Цього разу Габріель не був проти, лиш би вона вгамувалась зі своїми батьками. — Сьогодні о дев'ятій паті випускників у Менделя.
— Чудово, — Габріель зробив півкроку від Аніки, щоб побачити її вже не налякане обличчя. Отак швидко. — Кого можна на розтерзання вовцюрі? Він мене вже затрахав.
— Хз, — знизила плечима Аніка, але її губи одразу розповзлись в усмішці. — Дехто з твоїх теж повернувся на цей вечір. Й твій коханчик серед них.
Коханчик. Вона завжди називала так Жана, навіть інколи в обличчя. Габріель дуже сподівався побачити його цього разу, але не казати про це вголос було неправильно, тож це залишилось його таємницею. Але схоже, не для Аніки.
— Жан? — майже здивовано перепитав Габріель.
— Мені його так не вистачало весь цей рік, — мрійливо протягнула вона, — тобі ж теж?
Звісно. Авжеж Габріелю не вистачало того, з ким можна було розмовляти без обмежень та робити що завгодно і навіть трохи більше. Жан не розкидався почуттями, як деякі інші партнери, й не шукав зустрічі, проте кожного разу Габріель сподівався, що він не буде останнім. І от, як виявилось, надія ще не вмерла.

***
Триповерховий надто вже модерновий будинок, котрий ніби виліз із початку дев'яностих. Панорамні вікна світилися різними кольорами так яскраво, немовби там вирощували не тільки марихуану. Габріель пам'ятав це місце зі свого випуску, але тоді його господар не так завзято намагався відтворити клубну атмосферу. Мендель був їхнім викладачем філософії, йому було близько п'ятдесяти років, але наскільки Габріель пам'ятав, самотній професор завжди збирав у себе весь натовп випускників.
На всю вулицю кричала попса, та поліцію ніхто не викликав. Гості тільки прибували, але їх вже було немало. У внутрішньому дворі біля басейну стояла ванна з льодом та різним алкоголем — як і в минулі роки. Габріель дістав дві скляні пляшки пива та вручив одну Стасу. Той глянув на нього, нахмуривши брови.
— Оком відкривати? — наблизившись до вуха Габріеля, спитав Стас.
Габріель обхопив кришку і, дивлячись на Стаса, легко відкрутив її. Стас повторив його дію і певне здивувався такому повороту.
— Кмітуєш, — Габріель погладив кінчиками пальців його бороду і підпер плечем найближчу стіну будинку.
Аніка з Гійомом втекли від них, варто було наблизитись до цього двору, тому що дівчині треба було обов'язково зустрітися з друзями з потоку і заразом познайомити їх з майбутнім студентом їхнього універу — бо драний Д'Арк попросив. Схоже, про свою обіцянку допомогти Габріелю хоча б ненадовго позбутись супроводу вовцюри вона успішно забула.
— Коротше, — вигукнув Габріель і, штовхнувши плечем Стаса, повернувся до нього передом. — Сьогодні у тебе завдання склеїти хоча б одного випускника, — Габріель відвернувся від нього і почав оглядати присутніх, але раптом на його потилицю лягла долоня Стаса, що наблизився до його вуха.
— Я тобі набрид? — стурбовано спитав Стас і відсунувся сам, хоча руку не прибрав.
— Я тобі не дружина, шоб вірність берегти, і взагалі я теж хочу розвіятись, як раніше.
— Чого? — не припиняв Стас.
— Бо хочу.
Габріель відштовхнувся від нього і відійшов на крок, відвів погляд убік. Він розглядав присутніх, поки його погляд не зупинився на одному невисокому блондині. Габріель не міг повірити, що так швидко знайшов його. Одразу захотілось покинути Стаса, що він й збирався зробити, але той все одно б не відчепився просто так. Приємну зустріч довелось трохи відкласти. Габріель таки підійшов ближче до Стаса і кивнув у бік того самого хлопця.