Чому все так, чи кара долі,
а може просто так хотів,
щоб кожну ніч зривався з ліжка,
і слухав лиш Селени спів.
Під лезами, огиди світла,
не видно там нових ідей,
тому і сонце в небі - дірка,
удень неначе та рідня,
все так шпигує непомітно,
що до сих пір сміюся я.
І в прірві ліхтарем світила,
Селена наче, бо горіла,
дивився хлоп, та й закохавсь,
допоки там не зникло світло,
одні лиш іскри у тих п'ят.
Селена справжня непомітна,
завжди лиш поруч, як повітря,
але як доля їх зведе,
то хаос всіх лиш омине.
