Під лезом променю тягнуся,
ховаю очі від надій,
і я до щастя не вернуся,
чекаю голос тихих мрій.
І зорі світять, сяйво сліпить,
а місяць ріже тільки слух,
і як мені не загубитись,
посеред вічних тлінних мук.
Під лезом променю тягнуся,
ховаю очі від надій,
і я до щастя не вернуся,
чекаю голос тихих мрій.
І зорі світять, сяйво сліпить,
а місяць ріже тільки слух,
і як мені не загубитись,
посеред вічних тлінних мук.