Рум'янець зимній на щоках,
і ніс там трішечки багряний,
пора зими - лиш твій баласт,
і не потрібен тобі зроду.
Весна - твій час: богиня в ньому,
лиш тоді вічна твоя врода:
її сховати ну ніяк,
і мліють всі лиш навкруги,
побачивши твої зірки.
І не на небі, чи картинах,
а на щоках твоїх вродливих.
На них лиш космос,
хоч й веснянки, але різниці тупо нуль.
От би знайти усі сузір'я,
допоки будем наодинці,
лиш ти і я:
глядач-романтик та красуня,
що перед носом має космос.
