Почуй мій крик серед той тиші,
почуй лиш раз, і стисне груди,
побач чому, і що до чого,
відчуй весь поклик пустоти.
Пробач всі дурощі і жарти,
ти вибач що я став таким,
я так хотів літати небом,
а впав до прірви назавжди.
Почуй мене, не голос, душу,
відчуй що тліє навкруги,
залий мене лиш кислотою,
щоб відійшли усі шари.
Пробач за все, пробач за сльози,
що ти не бачиш, але п'єш,
відмий всю кров, вкради напругу,
і заховай лиш назавжди.
