Прекрасний привід для кохання,
романтизації тебе,
мов комом в горлі ти застрягла,
і кавою вже не запить.
Той погляд аромат наводить,
і дихати уже дістало,
запах рутини і камінь.
І силует твій неповторний,
хоч копій безліч, одиниць,
що я даю за пляшку пива,
та сенсу більше, ніж краси.
А голос наче спів птахів,
що так і тягнуть у те пекло,
акомпанують під метал.
Баладу грають і співають,
краса така, але лиш страх.
Напруження при виді тебе,
у животі гнилі птахи,
що задихнулися від диму,
гниє усе і навкруги,
як видно в стрічці твоє тіло.
Прекрасний день тебе кохати,
піти зірвати той стоп-кран,
нарвати квітів у сусідів,
спалити їх та підкурити,
шукаючи нові мотиви.
