Bill/Білл. Нове життя

4

Білл

Знову відкрив очі. Просидівши ще, можливо, хвилин 10, я почав згадувати події минулого вечора.
Сьюзен лежить у моїй кімнаті.
Еванс сказав, що він мій батько.
Далі машина. Алкоголь. Дорога. Будинок. Як я все трощу. Вогонь. Ще дзвінок. Точно мені дзвонила Меделін, що Сьюзен прокинулась і потребує мене. Як вона там зараз?

Доки згадував мій зір звик до темноти і я зміг добре роздивитись кімнату, в якій знаходився. Я лежав на ліжку, ніби коричневе точно не розгледів. Поряд стояла невелика тумбочка, на якій стояв підніс з їжею. Вікно було затулене шторами і знаходилось справа від ліжка. Більше нічого не було у кімнаті з меблів.

Купер

Я шокований продовжував сидіти на дивані і дивитись на палець. Починаю легенько нажимати на нього.
- Не так вже й сильно болить, як я думав.

З кухні до мене доходить дуже смачний запах. Відразу здогадався, що задумала Лізі. Вона знає, що я люблю їсти її страви і під час поїдання все розказую їй. Хитрість, на яку завжди видусь.
Я вдихнув, щоб краще розібрати, що це.
- Мммм. Смажений бекон точно є. Картопля? - відчув нотки часнику, а часник Лізі додає тільки до картоплі. - Так давно не куштував її. Надіюсь це буде запечена картопля з беконом.
Вже не відчував біль, напевно тому що вся моя увага була прикута до їжі, але всеодно кульгав. Помалу дійшов до кухні і мимовільно посмішка почала з'являтися на моєму лиці, коли побачив свою дівчину, яка дістає печену картоплю з духовки. Лізі повернулась до мене, потім на стіл. Не знаю чи це був знак запрошення на трапезу чи щось інше, та я довго не думав і сів їсти
- Ти чому так довго сидів у вітальні? - Вона запитала, як я йшов до столу
- Та ж ніби не довго - глянув на годинник на руці. Я з подивом подивився на неї
- Купер, ти просидів там годину. - знову усміхнувся собі.
-Так швидко летить час.
Дівчина вмостилась навпроти мене й декілька хвилин просто мовчала.
- Тепер розказуй - Лізі зі спокоєм сказала ці два слова саме тоді, коли я з повним ротом їжі. План починає діяти.
- Ммммм, так смачно - Чому вона не любить готувати, у неї ж так добре виходить.
- Ти не сходь з теми, дружище - у мене аж очі на лоб вилізли. Дружище? Де вона це почула? Дівчина засміялась із моєї реакції. Моє серце почало битись швидше і так кожного разу, коли чую її сміх. Такий ніжний і рідний, навіть не хочеться його обривати, бо боїшся його більше не почути. - Ну? - Лізі питально підняла брову.
- Я обговорював деякі питання з дизайнером
- Який дизайнер? Що ти задумав? Які запитання? Ти хочеш щось будувати? Чому це було о другій годині ночі? - я почав сміятись від її цікавості все знати. Так багато запитань.
- Давай по порядку. Чесно не знаю, що за дизайнер, звати його Ленді. Мені його порадили, але ніби у всьому розуміється, тому звісно ж питання - вирішення, яким має бути інтер'єр. Наступне - я хочу створити мережу кав'ярень у Нью-Йорку. - По Лізі було видно, що вона дуже здивована такою відповіддю. - І ніби останнє  "Чому це було о другій годині ночі?", так? - дівчина просто кивнула - Тому що для Ленді в інший час не виходило зустрітись, а так як я хочу проєкт швидше закінчити, то прийшлось йти на жертви, -  Вона ще досі сиділа незворушно, а я продовжував їсти, чекаючи її реакції. - Це повинен був бути сюрприз, але не так склалося, як гадалося. - я усміхнувся
- Я приємно здивована, але чому ти раніше цього не казав?
- Кажу ж це мав бути сюрприз - це все, що  я сказав для Лізі чиста правда, але збрехав про зустріч. Не думав, що буде так важко брехати близькій людині. Все ж, надіюсь вона повірила.

*****

Я прийняв душ та пішов до ліжка, де вже засинала Лізі. Закрив вікна шторами, ліг біля неї і почав розглядати її. Не сильно пухлі губи й вони були яскраво-рожеві, кольору сапфіра; риже волосся спадало на лице; лице ж не худе у неї, але скули були чітко виражені; маленький носик, з родимкою збоку; не сильно широкі плечі. Образ тендітної дівчини, але всередині сильної.
Відчув як засинаю і провалився у сон.

****

Прокинувся від того, що відчув лоскот на шиї. Розплющив очі і побачив Лізі, яка солодко спала. Вона закинула на мене ногу і руку, а голова лежала на плечі. Я легенько поцілував її уста.
- Ммм, не лізь до мене. - сонним голосом сказала дівчина.
- Чому? - я дуже здивувався від цих слів.
- Тому що в мене є хлопець, а що...тмнпрцл....я тбврж - це все, що я зрозумів з того, що було сказано, і догадався, що краще її не чіпати зараз. Посміхнувшись від почутого, я тихо піднявся з ліжка і відкрив вікно. Надворі було темно. Зараз вісім годин вечора, звісно, ми ж лягли спати в час дня.
- Лізі
- Мммм?
- Хочеш у клуб? - не знаю як до мене прийшла ця ідея, але знаю, що моя дівчина полюбляє клуби.
- Да!! - Вона різко зіскочила з ліжка. Лізі ледь не впала від такого скачку - А скільки зараз годин? - тримаючись за голову, сказала дівчина.
- Вісім вечора. Давай в дев'ять вийдемо.
- Ну, я не знаю чи встигну зібратися. - нотки невпевненості були у словах.
- Тоді, скільки тобі потрібно часу?
- У пів десятого буду готова - з цими словами дівчина побігла у ванну.
- Добре!

*****

Я сидів на дивані у вітальні. Лізі виходила з спальні і мій погляд прикутий до неї.
- Ти просто неперевершена - кажучи це, я цілую її у губи. Вона кривиться і відсторонюється
- Дякую, але в мене червона помада - показує пальцем на вуста, які так і хочеться цілувати їй на зло.
- Я бачу, тому й поцілував - з усмішкою кажу. Вона надувши губи пішла до дверей.
Лізі була вдягнута у червону сукню міді з вирізом на лівій нозі. Дівчина не сильно висока, але виріз робив її ноги довшими. Плечі оголені, та на руках були  рукавички по лікоть, не пам'ятаю як вони називаються. Спина оголена тільки  до середини лопаток, інша частина закривалась безліччю зв'язок. Плаття підчеркувало талію, облягаючи її бедра, а на ногах були червоні босоніжки із зав'язками, і це виглядало дуже сексуально. Її образ на сьогодні - червона королева. Я вже жалкую, що вирішив йти у клуб, розуміючи, що незліченно голодних очей будуть дивитись на неї.

Я вам обіцяю, ще деякілька частин з Купером і все😅.