Я перевтілився в лиходія Ероге, та перш ніж зрозумів, став метою захоплення.

Частина 9.

-Хм...місяць. Здається, я читав щось подібне в старій книзі, але пояснити що це таке не можу.

-Хм, теж саме. Де ви двоє дізналися такі вісті? До речі, мене звуть Камілла. Приємно познайомитися, Загане.

-Я Сінді. Оне-сан теж дуже цікаво, будь ласка, розкажіть трохи більше. Непогано, якщо Ноель-чан також поділиться власною історією.

-Я-я? ...Дайте подумати.

Чому сестра кидає на мене благальні погляди? Більш того, було цікаво, чому така спантеличена? Блимнувши поглядом кілька разів, дівчина не стала відповідати на питання старших подруг, а просто мовчала.

Можливо, Ноель хотіла, аби відповів я? Ні в якому разі. Якщо відкрию рота, хіба не переконаю лицарку в одній крові? Насправді вона хотіла підтвердити наш зв'язок?

Оскільки молодша не могла відірвати погляду від червоних зіниць, дві старші також зосередилися на мені. Ці двоє, здавалося, не боялися, попри чорні пасма та гранатові очі: одна – алхімік та досить доросла, аби знати про останній прояв Злого бога, а інша – з цікавістю ставиться до навколишнього світу. Тепер розумію, люди, які не відчувають страху доставляють немалого клопоту.

Я перевів «щенячі оченята» в бік Принца, але отримав лише хитру посмішку. Гей, а як же наша обіцянка, дана напередодні? Невже думаєш, що все буде добре, якщо правда ллється не з твого язика? ...Зазвичай все нормально, але цього разу можна бути й проникливіше. А ще, чого Лука не спонукає свою подругу до відповіді?

Всі чекали на мене. Зітхнувши, я змирився та заговорив.

-...Це було з дитячої книжки з різноколірними картинками.

-І у мене так само. Коли була маленькою, брат читав мені багато разів.

Ну звісно, це маленьке створіння знову і знову дошкуляло мені. Тому єдиним розв'язанням проблеми було посадити дівчинку на коліна, відкрити видання з чарівними мальописами та читати в голос.

-О, так ви випадково читали одну і ту ж книгу в дитинстві. Це чудово, Ноель. У вас із Заганом багато спільного. 

Продовжив Лука з абсолютною впевненістю. 

Вибач, друже, що подумки звинуватив тебе. Почувши слова Принца, плечі аристократки опустилися від розчарування. З самого початку у нас не було ніяких дружніх стосунків, хіба ні?