Психопат та його бариста

1. "Це він. Будьте готові"

Весь день був ніби на голках. Можливо, це через погоду?
Ні.
Можливо, через те, що Женя перший день на роботі і до біса сильно хвилюється?
Хоч він і був душею компанії але обслуговувати незнайомих людей - це трохи інше. Хлопець навчався в інституті на останньому курсі і з грошами були невеличкі проблеми. Саме тому, Янович почав шукати собі роботу і вже через два тижні знайшов. Кав'ярня- чудовий варіант. Ходиш, приймаєш замовлення, приносиш. Для цього не потрібно таланту, як здавалось самому Жені, усього лиш витривалість. Якщо так подумати -то зарплатні і стипендії повинно вистачити для сплати боргу за цей семестр.

***

Спартак, після чергової лекції, іде у своє улюблене кафе за ароматною, смачною, суперською кавою. На вулиці осінній дощ, трохи виднілися промені сонечка з-під хмар. Саме та погода, яку так обожнює наш герой. Хлопець вже давно визначився зі своїм стилем одягу й його кольором. Наразі на ньому було чорне худі, такого ж кольору штани, кросівки та парасоля.
Заходячи у кафе, він помічає на собі погляд нового офіціанта, який відразу ж відвів свої очі від нього, і пішов далі працювати. Спартак вітається з керуючою, і сідає за столик біля вікна. Людей на вулиці майже не було, тільки одиниці пробігали повз нього.
Хлопець підняв руку, щоб зробити замовлення.

Тільки нещодавно у кафе звільнилась бариста, яка вже просто вигоріла тут працюючи одна, тому Женю взяли навіть не зважаючи на те, що хлопець без досвіду. Янович стояв біля Каміли (так звали жіночку 40+, яка була власницею цього закладу) і не знав, що йому робити. У будівлі було мало людей. Більшість потікали додому, а ті які були тут лиш ховались від дощу не збираючись нічого замовляти.
Новий клієнт. Він усміхається пані головній та проходить за столик біля вікна, у кутку.

-Візьми замовлення, Женя.

Приказала пані вказуючи поглядом на хлопця, який чомусь був повністю у чорному.

"У нього, що помер хтось? Чому траурний одяг?"

Промайнуло у думках Жені поки він підходив ближче.

-Добрий день, що бажаєте замовити?

Офіціант, а за сумісництвом і бариста не знає, чи треба йому посміхатись. А раптом у цього клієнта справді хтось помер і він не хоче бачити чужих усмішок? Тож, Женя вирішує, що найкращим варіантом буде просто зліпити на обличчі щось типу стурбованості.