Психопат та його бариста

3."Ви справді мій рятівник"

Спартак недовго пробув у приміщенні. Зачекавши пів години, він переконався, що нічого не сталося. Тому подякувавши Сергію за гостинність, він подався додому проводити свій такий самий звичайний вечір, як завжди. Кава, тиха музика на фоні, читання книги. Звичайно, він міг поїхати до своїх батьків, якби вони були поряд. Але батьків не стало ще 3 роки тому. Товаришів Спартак не заводив, бо скільки б знайомих він не знаходив, усі потребували лиш вигоди і грошей. Але ж щастя не в грошах. Їм, певне, це не судилося зрозуміти.
Вечір проходить чудово, у тиші, ніхто не заважає та не кричить. Чудова вечеря на самоті, чудовий перегляд трилера, в компанії попкорну. Чудове закінчення вечора, яке ніхто не зможе зіпсувати.

***

ще трохи посидівши у відділку, Яновича відпускають перед цим давши попередження.
Женя повертає кофту, та по холоду йде додому. Наступну годину парубок робить завдання, які накопичились у інституті за невеликий час, бо з кафе він приходив втомлений, і не встигав робити деякі. Чомусь навіть прийшовши у теплу квартиру, Яновичу всеодно холодно, і невідомо чому. Приходиться одягнути футболку, тепле худі, і навіть дві пари шкарпеток, але краще не стає.
Потім чотири години сну, і на ранок хлопець йде до навчального закладу. Ледь відсидівши пари, Женя приходить на роботу. Сьогодні ще холодніше ніж вчора, тож він навіть встиг збігати додому за светром, аби отримати додаткове тепло. І чому він народився такими теплолюбивим? Хотілось просто прийти додому та укутавшись у ковдру, заснути, але гроші не нескінченні.

***

Ранок Спартака починається не з кави, а з чергового пацієнта. Точніше, пацієнтки. Її жорстоко зґвалтували троє чоловіків, а потім викинули на вулицю як беззахисне кошеня. Не найкращий ранок який міг бути, але не Спартаку судити. Чому справа така термінова, і не може почекати бодай 30 хвилин? Дівчина вже була готова накласти руки на себе, але батьки зупинили її в останню мить, і благали, аби Суббота зустрівся з нею саме зараз.
Ну гаразд, поп'є каву потім у своєму улюбленому кафе, де працює боєць-офіціант. там і перекусить.
Через 5 хвилин дівчина прийде до нього в кабінет, а його навіть на місці немає. Треба швидше збиратися.
Через кілька хвилин він був вже готовий, і йшов на роботу. Ранок почався на кілька годин раніше, ну нічого. Як то кажуть люди "Хто рано встає - тому Бог дає."

P.S: Хто буде давати Спартаку, якщо він- це і є Бог?

Через дві години переговорів із дівчиною, він попрямував до кафе, де знову бачив те незадоволене обличчя. Знову сівши за той самий столик біля вікна, і знову замовив ту саму каву, яку замовляв завжди.