Психопат та його бариста

14."Він не мій хлопець...наче"

Спартак прокинувся від гукання чоловіка, який тихенько щось шепотів, нависаючи над ним. Чоловік трохи привстав на ліктях, одразу ж кидаючи погляд на переплетені пальці з Яновичем. потім, роблячи серйозний погляд, повертається до лікаря.

—Що-що?

Тихо пробурмотів Суббота, стараючись якомога повільніше вивільнити свою руку з руки Євгена.

—Встаньте, будь ласка, та допоможіть переложити юнака на ліжко. Він пацієнт лікарні.

Промовив лікар. Він протягнув Спартаку руку, щоб той хоча б сів, а вже після витягнув свою руку з полону тепла.
Так чоловік і зробив. Потім поступово почав витягувати свої пальці. Євген міг в будь-який момент прокинутися, але наче спить міцно.
Після вивільнення руки, Суббота спробував узяти того на руки. Було важко, бо юнак був не в тій позі, щоб його так брати. Але якось, все ж таки, в нього вийшло, і Янович вже лежав на ліжку, накритий ковдрою.

—Покличте мене, коли він прокинеться, потрібно крапельницю поставити. І будь ласка, пригляньте за своїм хлопцем, щоб він більше не вставав з ліжка.

Лікарь направився до виходу, кидаючи останній погляд на Спартака, який ще досі не міг прокинутись.

—Він не мій хлопець. Я не такий...наче.

Тихо промовив хлопець, одразу ж сумніваючись в своїх словах. Що він взагалі тільки що змолов? Сам того й не зрозумів. Суббота не розуміє що взагалі відбувається. Що в них за стосунки, і чому Женя тримав його за руку... Чому Спартаку не плювати на те, що Женя ледь не покінчив своїм життям? Потрібно поговорити про це з ним, уяснити всі питання.
Суббота вже не лягав спати, не хотілось. Тому не втрачаючи часу, читав якийсь фантастичний комікс. Саме Євген на це його підсадив.

Янович спав ще добрі три години. Вперше, за весь час, хлопцю приснився хороший сон. Він і сам не пам'ятає, що там було, але добре знає, що було дуже добре, й волів би залишитись у тому сні назавжди.

Парубок відкриває очі, і бачить друга, який читає дуже знайомий комікс.

—Добрий ранок.

Женя усміхається, протираючи очі. Через щось прекрасне, що було у сні, кучерявому хотілось посміхатись без упину але ж тоді його вважатимуть ненормальним.

—Добрий. Як почуваєшся?

Суббота відклав комікс, дивлячись на юнака, який зараз дуже мило виглядав. Такого Женю він ще не бачив.