Психопат та його бариста

13."Число забуття і смерті."

Приходячи вулицями темного міста, Спартак насолоджувався цим моментом, вдихаючи повітря на повні легені. По дорозі в кафе, яке знаходилось не так далеко від дому його дівчини, Суббота дзвонив Камілі. Але вона не відповіла. Мабуть, зайнята паперами як завжди. Тому не звертаючи на це уваги, чоловік далі йшов у кафе.

Двері приміщення були зачиненими, тому Суббота пройшов заднім ходом, там вони були відкриті тоді, коли хтось був у приміщені. Значить Каміла точно тут. Але на про всяк випадок двері за собою зачиняє на ключ. Спартак проходить по кафе, вдивляючись у темряву.

У деяких місцях було видно стільці і столи, але це тільки завдяки місячному світлу. Скоро він знову закриється за хмаринками і буде темно як у труні.
Трохи підсвічуючи телефоном, він все ж дійшов до кабінету Каміли. Двері були відчинені, що навіть не дивувало. Але світло вимкнене, та Каміли за столом не було.

Спартак увімкнув світло й побачив лежачого Євгена, який судячи з усього заснув. Чоловік сів поруч, дивлячись на юнака.

-Жень...Я знаю що ти спиш...Але вибач мене, будь ласка. Сьогодні ми з Анною посварились трохи, і...Ти був зовсім не вчасно... Насправді, я сумував за тобою...Ти мені за той рік став як рідний. І...я хотів би знов почати спілкування... Можливо, у нас навіть вийшло б стати друзями...знов.

Спартак переводив погляд з Яновича на підлогу, а після знову вертався до хлопця. Було трохи соромно дивитись на хлопця, після того, як він ось так нахабно накривав на нього без причини.

Але щось було не так...Євген зовсім не реагував на світло. Та й спав не прикрившись, ніби йому було зовсім не холодно. Він ніколи не спав без ковдри. Женя ще той мерзляк і Спартак це пам'ятає. Пам'ятає, що під час сну парубок завжди тремтів від холоду коли його не гортала одна, або дві ковдри. Колись парубок навіть купив собі тяжку ковдру, яка важила вісім кілограмів. Казав, що це точно не дозволить йому замерзнути. А ще ця ковдра створювала такий потрібний ефект обіймів, який так сильно був потрібний для Яновича, але про це знав тільки Женя.

-Жень? Жень, ти мене чуєш?

Суббота торкається хлопця, а пізніше вже починає старатись розбудити його. Але той ніяк не реагував. От зараз Спартак справді занервував. Він перевірив пульс. Пульс є але чоловік не заспокоюється.