Одного разу я раптом стала принцесою

1

- Що мені зробити, аби Ваша Величність полюбила мене?

Афанасія підняла заплакані очі на свого батька, імператора Клода, але той лише холодно глянув на неї.

- Якщо я стану, як Джанет, чи полюбите ви мене? Чи назвете пестливо та поглянете хоч раз з теплом в очах? Якщо я працюватиму ще старанніше...

Її прекрасна зведена сестра. Мила Джанет здобула славу, якої Афанасія ніколи не мала. І, ніби цього мало, ще й вкрала увагу батька.

Вона ще сміє своїми губами вимовляти це ім'я в його присутності?

- Чи пригорнете, замість того, аби відштовхнути?

- Тільки через мій труп.

- Чому?!

Клод не вагався. Він і бровою не повів, побачивши, як зазвичай стримана донька ридала від розпачу.

- Але я теж донька Вашої Величності! І була поруч набагато довше за Джанет!

Афанасія зібрала всю свою мужність, аби вперше та востаннє щось попросити. Але імператор до самого кінця лишився байдужим.

- Дурна істото.

Руки, що тримали Клодові ноги, безсило впали на підлогу. Жорстокі слова спустошили її розум.

- Я ніколи не вважав тебе своєю донькою.

Ясні очі Афанасії, кольору блакиті океану, були сповнені глибокою печаллю...

[Прекрасна принцеса]
Розділ 8, Перекручена доля.

***

- Га?!

Збожеволіти.

Раптова згадка про сцену з роману застала мене настільки зненацька, що я аж впустила брязкальце.

Чому я раптом згадала роман, який колись читала? Це ж була випадкова книга, яку лишив відвідувач комп'ютерного клубу, в якому я підпрацьовувала.

Назва «Прекрасна принцеса» дуже підходила нечіткому та дитячому сюжету цього твору.

Чи тому я згадала цю книжку, що вісімнадцятирічну принцесу, яку зрештою вбиває її власний батько, звуть так само як мене? Угх.. Геть-геть! Геть з моєї голови, погані думки!

Спляча жінка підскочила від звуку впалого брязкальця і почала лаятись.

- Божечки, знову? Чому вона постійно його кидає?