Одного разу я раптом стала принцесою

2

- Ува-а-а!

Я розплакалася, почувши чутки про свого «батька». Я могла дізнатися про нього тільки через служниць, але, схоже, що він - повний психопат. Це було очевидно з перешіптувань сестричок-покоївок.

Як виявилося, живу я в Рубіновому палаці, де раніше проживали наложниці імператора. Але одного дня імператор просто повбивав тут усіх. Чому - ніхто не знає і донині.

Моя мати, Діана, була талановитою танцівницею, яку запросили на один з імператорських банкетів. Там вона й привернула батькову увагу. Але народжувала вона мене вже забутою ним.

Діана була простолюдинкою, тож навіть не могла стати офіційною наложницею імператора. Пізніше вона померла, залишивши мене саму, і з того часу я, єдина спадкоємиця імператора, була покинута тут. Тому мене виховували служниці, що працювали у Рубіновому палаці.

Так, у мене та ще сімейка. Ні, ну серйозно, чим там імператор взагалі займається, що залишив дитину саму-самісіньку? Я ще й живу у палаці, де сталася жорстока різанина!

Гррр. Після почутого мені щоночі снилися кошмари. Треба бути жахливою людиною, аби поселити дитину в такому місці.

Втім, куди більше, ніж цей палац, мене лякав імператор, якого я ніколи не бачила. Що як він раптом надумає знову тут всіх перебити? Я тільки-но стала принцесою, а вже небезпека на кожному кроці!

Ох, до речі, я вже казала своє ім'я? В минулому житті директорка сиротинця назвала мене випадковим іменем зі свого списку контактів, але в цьому - мати особисто дала мені ім'я. І це ім'я - Афанасія, що означає «безсмертна».

Вчора Ліліана розповіла мені про це. Тоді я подумала, що це ім'я надто екстраваганте для забутої принцеси. А ще воно таке ж, як у тої нещасної принцеси з роману. Певно, мати назвала мене так, аби я могла вистояти проти імператора та вижити, але... Афанасія з роману трагічно помирає у вісімнадцять, і від цього мені зле. До того ж від рук власного батька!

- Угх.

Тож, відколи я сьогодні прокинулася, постійно поглядала на двері - а чи не увірветься батько?

Коли двері відчинилися, я перелякалась до нестями. Але, дякувати Богу, це були лише мої служниці. Вони подивилися на мене так, ніби я була найбільшою їхньою проблемою.