Одного разу я раптом стала принцесою

21

- Феліксе, шоколадку.

- Ні, принцесо.

- Одненьку.

- У мене потім будуть через це проблеми, - суворо відповів він.

Я насупилася.

- Хни-и...

Все одно, ти мав би більше подумати! Поганий Фелікс, просто проігнорував мій відчайдушний погляд... Братик такий холоднокровний... Хник-хник.

- Вибачте, принцесо, - з жалем сказав він, дивлячись на мене.

Але мені-то що? Ти все одно не даси мені шоколад! Хмф!

Втім, це не означає, що я здамся!

- Афі не змогла заснути, тому що дуже-дуже хотіла шоколаду... - пробурмотіла я, і Фелікс здригнувся.

Чудово! Мої слова мають ефект.

- Лише одненьку, правда! Будь ла-асочка?

Я зробила щенячі очки, намагаючись переконати свого постачальника шоколаду своєю милотою. Він завагався.

Фелікс та мої покоївки Ганна і Сет були найкращими постачальниками смаколиків, але саме через це Лілі особисто наказала їм не давати мені шоколаду, тому його й було так важко отримати.

Звісно-знвісно, я розумію тебе, тому швидше, дай-дай-дай...

- Цього разу я справді не можу...

- Обіцяю, лише одну.

- Якщо пані Ліліана дізнається...

- Я не скажу Лілі. Вона не дізнається, якщо ми не скажемо! - благала я.

Ну ж бо, поглянь. Хіба тобі не шкода дитину, що так жадає шоколаду? Я правда хочу лише одну. Звісно, одна завжди може перетворитися на дві, а дві на три...

- Але...

- Без шоколаду Афі страждає від депресії... Світ такий похмурий. Хочеться плакати... - пробурмотіла я і зітхнула.

Фелікс нарешті почав піддіватися, тож я вирішила скористатися цим і зробила ще жалібніший вираз обличчя:

- Але шоколад це виправить!

Просто-о! Да-ай! Мені-і! Шокола-а-аду!

Я дивилася на Фелікса, і на очі мені наверталися сльози. Кхем. За два роки поряд з Клодом моя акторська гра значно поліпшилася. Зрештою, Фелікс простягнув мені долоню, на якій лежала шоколадка.

- Тоді правда лише одну.

- Люблю тебе, Фелікс найкращий!

Він всміхнувся у відповідь.