"Світанок у великому місті"

Глава 12

Коли Люсі почала підходити до свого двору та ЖК, то вона побачила патрульну поліцію та свого батька, який щось емоційно їм розповідав. Дівчина вирішила підійти до них та дізнатися, що відбувається. Євген на хвильку відволікся та побачив, як до них йшла його дочка. Чоловік зі сльозами на очах підбіг до дівчини та почав її обнімати і всю цілувати. Батько не на жарт перелякалася за свою дочку. Люсі уважно спостерігала за усіма діями свого батька та реакцією патрульної поліції на цю подію і ситуацію. На мить запанувала тиша, яка потроху почала насторожувати дівчину і вона вирішила її перервати своїм запитанням до батька, який її обіймав.
- Тату, а що тут відбувається? Чому тут поліція?
- Коли ти вчора втекла з дому і не повернулася додому, я дуже сильно розпереживався та злякався через те, що ти не відповідала на мої повідомлення та дзвінки. І на мить мені стало моторошно від думки, що з тобою щось сталося. Через це я і викликав поліцію, щоби піти шукати тебе. А в результаті ти з'явилася цілою та неушкодженою, - з тривогою на вустах промовив чоловік.
- Шановні! Ми звичайно все розуміємо, але нам треба вияснити що трапилося і скласти протокол. Отже шановний, ми хочемо з вашого дозволу поспілкуватися з вашою донькою та іншими членами сім'ї.
Євген вже прийшов до тями та зібрався зі своїми думками і переживаннями, нарешті промовив до поліцейських:
- Добре, я даю дозвіл на спілкування зі своєю донькою.
Промовивши ці слова чоловік пішов у напрямку під'їзду, а один із поліцейських підійшов до дівчини. Він приготував планшету з протоколом та промовив до Люсі:
- І так. Ваше прізвище, ім'я та по-батькові? Скільки Вам років? Де навчаєтесь? Чому Ви втекли з дому і нічого не сказали своїм батькам?
Дівчина довго вагалася з відповіддю і врешті решт промовила:
- Мене звати Поліщук Люсія Євгенівна, мені 16 років. Навчаюся в гімназії №56. Я втекла з дому, тому що матір прийшла в нетверезому стані і почала сварку з батьком. В результаті сварки я дізналася, що вони хочуть розлучитися і коли почула це вирішила на емоціях піти з дому.
Поліцейський це все готував коли дівчина говорила це і потім додав:
- Чи є у Вас брати чи сестри?
- Так, звичайно. Є молодший брат, його звати Джо. Йому 10 років, - з хвилюванням промовила Люсі.
Чоловік зробив помітку в протоколі і потім пішов у бік свого напарника, який стояв біля машини. Вони про щось говорили і один з патрульних пішов у бік Євгена та промовив до нього:
- Отже, мій співрозмовник опитав вашу доньку і він все занотував. Ви можете бути вільні. Але, все ж таки ми повинні також поспілкуватися з колективом гімназії у якій навчається Люсія, так як у мого товариша з'явилися якісь сумнівні думки.
- Які можуть бути сумніви, якщо моя донька з усіма товаришує та не має ніяких проблем у школі тта зі своїми однолітками? - знервовано відповів Євген
- Шановний! Ми виконуємо свою роботу і в наші обов'язки входить перевіряти всю інформацію, яка є. Так що, бажаю вам всього найкращого і більше не губіть свою доньку. До побачення, - спокійно і врівноважено відповів патрульний і пішов до машини де сидів його напрник і вони поїхали.
Батько з донькою пішли додому, де повинна відбутися чергова нова подія, яка в майбутньому змінить хід всієї історії.
Отже, Євген і Люсі вже майже підійшли до дверей квартири, як тут почули дивні звуки, що змусили їх швидко увійти до приміщення. І так, коли вони зайшли до свого помешкання та побачили таку картину, де матір була на кухні в істериці, молодший брат Люсі Джо сидів у кутку біля вікна і тихо плакав. Тим часом жінка взяла кухонного ножа і хотіла вже замахнутися на свого сина, але Євген перехопив її руку і не дав цього зробити. Чоловік поклав ножа на стіл, а Люсі тим часом забрала свого брата з кухні і вони пішли до її кімнати, де дівчина старалася заспокоїти малого. Отже, тим часом чоловік із жінкою почали сваритися і їхній діалог був приблизно таким:
- Ти що, зовсім з дубу впала? Ти при своєму розумі? Ти ледве не вбила свого сина. Ти це розумієш? Дура, - на емоціях сказав Євген.
- Я дура? Це все твоя провина. Ти винен в тому, що сталося. Навіщо я тільки за тебе вийшла заміж? Ти думає тільки про свою роботу та службу. А ти мені жодної уваги не приділяєш. Ти самозакоханий егоїст, який думає тільки про себе, свою роботу і кар'єру, - з якоюсь образою і злістю промовила Аннет.
- Дорогенька, ти дещо забула сказати. Я також думаю про наших дітей, які в мене стоять у пріоритеті, ніж ти і твої забаганки. Ти про них зовсім не думаєш. Також хочу додати те, що я знаю про твого коханця і на останок. Я зроблю все, щоби лишити тебе батьківських прав і не дозволили лишити тобі дітей, - процідив крізь зуби чоловік.
Жінка злісно подивилася на нього, розвернулася та пішла збирати свої речі.