"Світанок у великому місті"

Глава 13

Поки жінка збирала свої речі, чоловік вирішив піти до кімнати своєї доньки і подивитися на дітей і що вони там роблять. Євген увійшов до дитячої.

- Як ви тут, мої маленькі? - ніжно запитав чоловік.

- Та у нас все добре. Джо нарешті заспокоївся і спить, - тихим голосом промовила Люсі, щоби не розбудити брата.

- Це добре, - спокійно промовив батько. Потім додав: - А з тобою, ми ще поговоримо, але після того, коли твоя матір піде.

- Ну добре, - не відриваючись від телефону відповіла дівчина.

Чоловік пішов перевірити свою дружину, яка тим часом збирала свої речі. Євген пішов у кімнату, де колишня повинна була збирати речі, але на нього чекав невеличкий сюрприз.

Отже, коли чоловік зайшов у спальну кімнату, то він побачив свою колишню дружину з пістолетом у руках і вона цілилася прямо в нього. Коли Євген побачив цю картину, то він одразу продумав план дій. Не вагаючись, чоловік промовив до своєї колишньої:

- Опусти, будь ласка, пістолета! У нас в будинку є діти і ти їм можеш нашкодити! Не роби помилки, за яку будеш відплачувати дуже довго!

- Мені байдуже. Я в своєму житті вже наробила помилок, за які відплачувала півжиття, - з ноткою ненависті промовила жінка і приставила пістолета до своєї скроні, але вона не встигла вистрілити, бо чоловік швидко на це зреагував і відібрав у неї пістолета.

У жінки була істерика. Вона почала бити чоловіка кулаками та проклинаючи його. Їй так хотілося вбити свого чоловіка та дітей, але вона вирішила йому помститися йому і вже придумала план помсти.

Отже, Євген зміг заспокоїти свою божевільну дружину і нарешті виставив її за двері. Жінка пішла. Тим часом Люсі спілкувалася зі своєю новою подругою з якою вона познайомилася вночі на набережній. Дівчина домовилася з Альбіною на прогулянку у парку.

Дівчина договорилася зі своїми друзями разом піти до школи. Люсі зустрілася з ними у парку і вони всі разом пішли до навчального закладу. Коли група друзів йшла у напрямку свої школи то обговорювали останні новини та плітки.

- А ви чули, що до нас в клас повинні перевести двох новеньких. Дівчата кажуть, що вони симпатичні, - промовила з цікавістю Варвара.

- Я вважаю, що всі дівчата школи будуть за них битися і бігати за хлопцями, як хвостики, - промовив спокійно Серафим.

- Якщо чесно, то я з тобою згодна, - проговорила Люсі.

Вони зі своїми розмовами дійшли до школи. Доходячи до будівлі трійця побачила товпу підлітків, які обгородили двох хлопців близнюків. Особливо біля цих братів терлися дівчата. Коли друзі підійшли до ґанку то побачили, що двоє новеньких щось продавали підліткам. Але ми скоро дізнаємося, що саме вони продавали. Отже, коли трійця зайшла до будівлі, то два брата близнюки звернули свою увагу на них, але нічого не сказали.

Коли Серафим, Люсі та Варвара дійшли до класу, як раз в той момент пролунав дзвоник на урок. Вони швидко повсідалися на свої місця і почали чекати вчителя. Як раз у них повинен бути урок з їхним класним керівником.

Через 5 хвилин до класу зайшла Юлія Володимирівна з двума братами близнюками, які будуть вчитися у їхньому класі. Тоді класна керівничка звернулася до своїх підопічних:

- Шановні діти! У мене є для вас новина. У нашому класі з'являться нові учні, які будуть вчитися з вами до кінця навчального року. Отже, хочу вам представити Стефан та Філ Родковських, які недавно переїхали до столиці. Тому я прошу вас гарно і добре ставитися до новеньких. Стефан, Філ можете сідати за парту. Отже, можемо почати урок української мови.

Хлопці сіли за вільну парту в кінці класу, яка знаходилася біля вікна. З такою ноткою розпочався урок з мови. Так пройшли 45 хв уроку державної мови. Всі встали зі своїх місць і пішли на перерву.