Another Potter

5

Підсипати їй щось у сік? Так, так.. Саме це я і зробив. Але вона не була ні на обіді ні на вечері. Схоже це надто банально, підсипати зілля правди, або зілля сміху. Це й справді банально, та логічно.

- Це фіаско! - Сиріус зайшов до кімнати хлопців, і окинув усіх збентеженим поглядом. - Вона не була в великій залі, як у тебе Джеймс може бути така розумна сестра як Еммі?

- Ооо...Ти ще багато не знаєш ) - Джеймс лежав на ліжку, і підкидав угору м'ячик. На його обличчі сяяла посмішка, але вона зникла після слів Сиріуса. - Стоп, стоп, стоп! Ти що?! Натякаєш що я дурний?!

- Ти і сам це чудово знаєш Джеймсе. - Сиріус посміхнувся та пригнувся від м'ячика який кинув в нього Джеймс.

- Та ти не розумніший Сиріусе! Дівчат міняєш швидше ніж Ремус читає! Бабій! І між іншим під гарячу руку Макгонагл ми потрапляємо лише завдяки тобі! - Джеймс сів у сидячу позу, і сверлив Сиріуса поглядом, Пітер досі не прокинувся. А Ремус робив уроки. Іноді він поглядав на їхню сварку, але більше часу він приділяв урокам.

- Ну вибач Джеймс.Так я теж дурний, але про дівчат було лишнє! Я просто злий на твою сестру, вона мене навколо пальця обвела коли міняла обличчя. У мене є ідея як їй помститися, ми можемо пофарбувати її волосся в червоний, або рудий.

- Я тільки за! Але в червоний!

Хлопці довго не могли ображатися одне на одного. Це їхня фішка. Точніше сказати звичка?

Перед тим як йти і фарбувати Емілі волосся. Вони повинні були прослідкувати за нею, і щоб не попастися кращим рішенням було взяти мантію невидимку.

Джеймс і Сиріус зайшли до вітальні. Там вони і помітили Емілі. Вона робила уроки, і наспівувала мелодію. Паралельно гризла олівець, і перечитувала свій конспект по зіллє варінню. Вона випрявляла свої помилки в тексті, і звірялася з інформацією з книги. Потім взяла новий лист паперу і почала переписувати конспект, але в цей раз обережним, гарним почерком і без помилок.

Сиріус в душі посміявся з неї. Він просто не пише конспекти, але коли пише то робить це з помилками. Не навмисно, звісно ж.

- Боїшся що я підсиплю тобі отруту, Еммі?
- Запитав Сіріус з хитрою посмішкою знявши з себе мантію.

- Не заважай мені, - Емма роздратовано закотила очі намагаючись не звертати уваги на Сиріуса, вона продовжила дивитися в книгу, але сама не розуміла що читає, хоч очі її і дивилися в книгу, але розум слухав дурні жарти Сиріуса

- А прикинь ти вся зелена прокинешся?! Будеш кричати як Мандрагора, ААООАОАОА...Як згадаю прям погано стає, жах.

- А ти не боїшся прокинутися з назавжди покрашеним в блонд волоссям і словом "дибіл" на чолі, і так, воно не стератиметься - Емма кокетливо посміхнулася і знову повернула голову в сторону книги.

Сиріус продовжував розглядати обличчя  Емілі, але роблячи вигляд що він просто заглядає в книгу. - От слухай Еммі, ти от начебто і гарна, і розумна, і приколи в тебе не погані, та й особлива ти, з дарами своїми, я навіть чув що в тебе є тваринка змія, як ти там її звеш?

- Голді, - Відповіла дівчина, - хочеш прокинутися з нею поряд? Не бійся, вона не кусається, - Емма простягнула руку, і з рукава вилізла середненька біла змійка яка при світлі виблискувала наче золото. - Голді познайомся з бовдуром Сиріусом, пам'ятаєш я хотіла послати тебе щоб ти його покусала? - Емма посміхалася дивлячись на змію.

Сиріусу перехопило дух, він швидко вскочив з дивану і перелякано глянув на Емму. - ТА ТИ БОЖЕВІЛЬНА, ХТО ВЗАГАЛІ НОСИТЬ ЗМІЙ В РУКАВАХ?! ДИВАЧКА!

Емма мило всміхнулася дивлячись Сиріусу в слід, - І він Грифіндорець? - Подумала вона