Another Potter

2

- Проснись й співай! Ти в списку нових учнів Хогвартсу !

Прокричала Ліз, але в її голосі не було чутно радості й за себе ...

- Відстань! Стоп ! Що?! Дай сюди список! - Я вихопила з рук подруги листа шукаючи своє ім'я у ньому. - А де ж ти?

- Я не пройшла, але впевнена, що ми ще побачимося. Я зроблю все можливе для цього)

- Мені без тебе буде дуже сумно!

- Ну я впевнена що ні, тому що судячи по тому як ви з братом любите шукати проблеми на одне місце, вам двум сумно точно не буде. - Можливо мені вдасться переконати батьків що я зможу навчатися і в Хогвартсі, і це ніяк не вплине на моє знання Французького. - Дівчина засміялася - А зараз поки в нас ще є час ми можемо провести його разом.

- Добре

Прощавання не любить ніхто. особливо якщо ти дуже любиш цю людину, так само і в Емми. Вона просто не уявляє що вона буде робити без Лізі, але одне знає точно, що як сказала її подруга їй сумно не буде.

До замку прибули карети, через тридцять хвилин ми вирушаємо до Хогвартсу, дорога триватиме 6 годин. Ну це...
достатньо довго, та в Хогвартс теж їхати скільки ж, але, в Хогвартсі потяг а тут єдинороги

- Обіцяй писати мені!

Крикнула Лізі з за огорожі, так як їй було заборонено виходити за її межі. Так само як і мені з карети.

- Обіцяю! - крикнула я в відповідь і надіслала їй повітряний поцілунок. Показуючи їй сердечки і надсилаючи повітряні поцілуї ми й не помітили як минули ці 30 хвилин.
Зрозуміли це вже тоді коли хтось взяв мене за капюшон і відтягнув від вікна, інакше б я просто звалилася

- Тобі жити набридло? - Промовив хлопець, так. Хто не знав в Бабатоні є хлопці, так само як і в Дурмстранґі дівчата.

- Упс, дякую за допомогу. Але я думаю що б і сама впоралася. - Все ще дурнувато усміхаючись промовила я чудово розуміючи що я б не впоралася.

- Так, я б з радістю подивився  на це )

- А ти хто до речі? Не думаю що я тебе у нас раніше бачила.

- Я Фредерік, зви мене Фред.

- Не думаю що мені доведеться тебе звати якщо на це причин не буде)