Another Potter

1

Сьогоднішній ранок не дуже відрізнявся від інших. Дівчина прокинулася від чергового кошмару, вони слідували за нею вже не перший рік. Але кожен для неї був наче в перше. Щоразу коли з нею ставалося щось хороше їй снилося як вона втрачає це, і це було до жаху реалістично! Привставши на лікті Еммі помітила що її сусідки Ліз в кімнаті вже не було.

Ліз була не лише сусідкою, а й найкращою подругою. Вони дружать з першого дня як Емма прибула до Бабатону. А тобто вже 5 років. Сьогодні був третій навчальний день, тому вчитися їм було ще багато, але це аж ніяк не жахало Емму, а навпаки, вона любила навчатися, адже та інформація яку вона вивчала точно допоможе в майбутньому. В цьому вона була впевнена на усі сто.

- О! Прокинулася! - дівчина присіла на край ліжка своєї подруги та знову заговорила, - І перш ніж ти закричиш на мене через те що я тебе не розбудила, я нагадаю тобі, що 30 хвилин тому назад я намагалася тебе розбудити, але ти навідріз відмовилася, і ледь не стукнула мене ногою по носу.

-А, точно.. - Емілі всміхнулася хоча сама дівчина абсолютно не мала настрою, їй вже набридли ці сни.

- Ну що вже сталося? Знову ці сни?

Ця дівчина завжди бачила мене наскрізь, і за це я була їй щиро вдячна, адже пояснювати що разу що сталося не хотілося. А їй навіть не треба було слів щоб зрозуміти, що зі мною, і моїм настроєм.

- Тобі пощастило що сьогодні вихідний, професор Максім хоче зробити оголошення, тому збирайся швидше! Чекаю тебе в вітальні через 5 хвилин.

Професор Максім це наш ректор, вона великан. І так, я навчаюся не в Хогвартсі. Я молодша за брата на 15 хвилин, Мій брат це Джеймс Поттер. Ну і звичайно після того як Макгонагл повідомила нашим батькам про мою і Джеймсову поведінку, батьки вирішили що кращим рішенням буде відправити мене в Бабатон. Батьки казали що якщо в Хогвартсі буду ще й я то проблем буде набагато більше.

Зібравшись з силами я встала з ліжка. Натягла на себе цю жахливу форму.
більше всього мене бісило що в цій школа немає квідичу. Тому що, пояснюю, точніше цитую: "Дівчатам це не потрібно."

- Еммі! Ти йдеш?! - В її голосі чудово можна було почути що вона вже зла.

- Так, так! З самого першого дня в Бабатоні друзів я не знайшла, окрім Ліз. Усі інші хотіли дружити зі мною тільки перед контрольними. Воно й не дивно. Оскільки я не хотіла розчарувати батьків, я поводила себе добре.