Мармарис

І на суші, і на морі

 — Так не буває! — насупившись, кидає у воду камінчик семирічний Кіо, чим викликає у Фелікса рідкісну в ці дні усмішку. — Усі мають мрію. Мати каже, що без мрії люди не можуть жити. Так, яка у тебе мрія? — повертається до омеги хлопчик і чекає на відповідь.

— Кіо, твоя мати прекрасна жінка, і всі її слова про мрію — правда, — намагається заспокоїти його Фелікс. — Просто не всі люди обирають мріяти.

— Але чому? — Кіо явно незадоволений відповіддю, і, знаючи характер цього впертого хлопчика, Феліксу час би здатися.

— Тому що не всі мрії збуваються, — пониклим голосом вимовив омега. — Не всі люди заслуговують на те, щоб їхні мрії здійснилися.

— Ти не заслуговуєш? — сумнішає одразу ж Кіо і сідає поруч із ним на камінь.

— Я накоїв багато поганого, — зітхає Фелікс. — Я не вчасно приймав їжу, не слухав маму, погано вчився і багато часу проводив з планшетом. Але ж ти не такий, — тягне його до себе хлопець. — Ти слухаєш маму, і оцінки в тебе відмінні, значить, продовжуй мріяти, і всі твої мрії збудуться, — скуйовджує його волосся.

— Їжа готова, — підходить до друзів гарна жінка років сорока і, на ходу обтираючи руки об фартух, киває у бік невеликого будиночка недалеко. Кіо першим біжить в будинок, адже мама обіцяла йому на обід тарілку картоплі фрі, а Фелікс та Мелісса, так звати нову подругу омеги, розмовляючи, йдуть за ним.

Контакти Меліси Феліксу дала Мія, сказала, що якийсь час він може пожити в неї та попросити у неї роботу, а потім вирішити, як бути далі. Спочатку Фелікс не хотів обтяжувати незнайому йому жінку, але після двох тижнів у місті, де ніхто його на роботу через відсутність досвіду брати не захотів, він таки постукав у її двері. На гроші, передані йому Мією, Фелікс міг би дозволити собі не працювати кілька місяців, послухатися її і відпочивати, приходити до тями після трагедії, але цих тижнів було достатньо, щоб зрозуміти, що залишатися наодинці з собою — смертельно небезпечно. Феліксу необхідна робота і максимальне навантаження, йому потрібно бути постійно зайнятим і не давати думкам, що гризуть його, оголосити в його голові абсолютну монархію. Фелікс готовий робити що завгодно, аби не сумувати за тим, хто однією своєю присутністю поруч вселяв у нього бажання жити, а зараз кожен спогад про нього супроводжується запахом диму, що піднімається від надій, що згоріли. Фелікс дуже сумує без нього, багато плаче, сам вражається тому, як у ньому це сльозосховище ніяк не вичерпається. Одного імені коханого достатньо, щоб Фелікса вивертало навиворіт від гострого болю, контролювати який не в його владі. Фелікс радий, що він не один, що поряд з ним Мелісса з Кіо, і нехай ночами він і задихається від сліз, удень поряд з ними він хоч би здалеку нагадує людину. Мелісса виявилася чудовою жінкою з теплою посмішкою, яка, почувши ім'я Мії, одразу ж покликала омегу до будинку, і доки її син намагався зробити гостю бутерброд, звільнила йому кімнатку. Мелісса не просто дала Феліксу дім, вона взяла його помічником у свій зоомагазин і навіть навчила, як працювати з касою та постачальниками товарів.