Мармарис

Любов - це теж експеримент над собою

— Війна і так почнеться рано чи пізно, навіщо тоді віддавати Фелікса, — Хьонджин витягує ноги та чекає, поки йому доллють каву. Шість годин ранку, перші промені сонця тільки забарвили небосхил у ніжно-рожевий колір, а в Хьонджині вже третя чашка улюбленої чорної кави. Вийшовши з особняка, він не шукав собі компанії, але Мінхо знайшов альфу сам, і тепер вони сидять у закритому кафе на причалі, і обидва дивляться в далечінь, де промені сонця переливаються на воді.

— Фелікс не причина війни, ніколи нею не був, всі чудово знають, що обидві сторони нарощують міць, та й зіткнення у водах не припинялися, — тре перенісся Хван, чи то собі каже, чи то до співрозмовника звертається. Мінхо мовчки слухає, курить улюблену сигару, запиває еспресо.

— Ще до Фелікса Кале напав на рибальське судно Мармариса, ти сам пам'ятаєш, як довго йшли переговори щодо заручників, і завдяки медіаторам ми уникли війни, — продовжує Хьонджин. — Тепер Кале маніпулює Феліксом. Я не можу сказати, що ми сильніші, сили майже рівнозначні, але до останнього думав, що на кровопролиття Кале не піде. Чонін таки має рацію — Крістофер псих.

Альфа робить паузу і замислюється. Хьонджин любить вивчати людей, мав справу з різними, і є в Лі щось темне, щось, що відштовхує не тільки тому, що він ворог. Хьонджин не розуміє, як, маючи кришталево чисту біографію, можна все одно бути зосередженням темряви. Ця темрява піднімається з глибин альфи, і кількох хвилин поруч із ним достатньо, щоб її відчути.

— Тобі доведеться віддати омегу, — вириває його з думок Мінхо. — Ти ж розумієш це?

— Це мій народ і моя земля, гадаєш, я дозволю собі ризикувати ними? — хмуриться Хван, якому не подобається те, куди хилить друг.

— Ти можеш не розв'язувати війну, просто віддай його, він чужинець, — не приховує роздратування Мінхо.

— Війна все одно буде, — відрізає Хван. — Як же ти не розумієш, що Фелікс просто привід, і завтра Лі знайде інший привід.

— То хай це буде завтра, — вигукує Мінхо і нервово гасить сигару. — У тебе є флот, є купол, ти спонсоруєш збройні сили і так, я знаю, що ми підженемо навіть найманців, але це все не скасовує факту, що кров все одно проллється. Не за землю, не за свободу, не за боротьбу проти тиранії, а через омегу, яка народить тобі дитину. Через одну людину! За всієї моєї поваги, ти не можеш ризикувати всім через дитину. Це надто егоїстично.