Giuramento

Розділ 12

Ділетта

Коли я побачила Мортіфера напроти чоловіка, що тримав мене у полоні, здалося, немов моє серце зупинилось. Його не має бути тут. Все життя я знайома з законами мафії. І є одне чітке правило: Життя Дона це найцінніше. Всі повинні захищати його. А враховуючи що Мортіфер не має спадкоємця, який у разі чого зможе зайняти цю посаду, то це пріоритет номер один. Знаходження тут, ще одному, це порушення всього що може існувати.

Його очі спостерігали за мною весь час, поки люди, що жадали його смерті дивились на нас. Як тільки мене відпустили, першим бажанням було побігти до нього. Це я і зробила. Моєю ціллю було змусити його піти, втекти. Моє життя значить набагато менше ніж його. Але вистачило лише одного погляду, щоб зрозуміти — він не піде. Жодне слово не змусить Мортіфера залишити мене.

Далі все відбулось занадто швидко. Постріли та вибухи лякали мене, викликаючи тремтіння по всьому тілу. А потім, Мортіфер, що притискав мене до стіни, закриваючи своїм тілом. А коли все замовкло, то його губи накрили мої. В цей момент моє серце наче зупинилось.

Я хотіла відштовхнути чоловіка, дати йому ляпаса, накричати. Це все було не правильно. Ми не можемо це робити. Цей поцілунок величезна помилка. Але як тільки його язик проник в мій рот всі ці думки припинились. Це було те, чого ми обидва хотіли. Жадали протягом стількох років та нарешті зробили.

Я повільно провела руками по його грудях, після чого обійняла за шию. Чоловічі руки лягли мені на спину. Жоден з нас не поспішав. Поцілунок був повільним, наче дотик пір'їнки. Ми наче вивчали один одного. Губи Мортіфера перебирали мої у повільному темпі. Наче танцювали вальс. Я трохи відкрила рот, завдяки чому язик чоловіка проник глибше. Він обвів ним навколо мого, що викликало дивний звук у мене. Це був стогін зі сумішшю задоволення та бажання. Я хотіла більшого. Більше дотиків, більше Мортіфера. Мої пальці легко знайшли дорогу на голову чоловіка. Мені хотілося потягнути його за пасми, але коротке волосся не давало такої можливості. Тому я просто таким часом притискала чоловіка ближче до себе, хоча здавалося, що ми й так сплелись в одне ціле. Наче дерева, які садівники схрещують для створення нового виду.

Чоловічі долоні почали блукати моїм тілом, поки його ящик досліджував мій рот у більш власницькому темпі. Я хотіла торкнутися кожного міліметра його шкіри. Моя долоня почала опускатися по грудях Мортіфера. Вони були наче каміння. Далі я спустила руку на кубики преса, що були немов виточені з мармуру. В якийсь момент мене знову притисли щільніше до стіни, від чого моя рука зіслизнула та пройшла по боку чоловіка. Щось тепле та вологе потрапило на мої пальці. Я знала що це було. Саме тому відштовхнула Мортіфера від себе, що викликало у нього незадоволений стогін.