Місячне Сяйво

Розділ 20

Адам

Два роки тому

У голові вирувала війна і щось гуло в серці. Я відчував сильну спрагу, але вирішив її ігнорувати. Пульс відбивав нервовий ритм у моїй голові, тож я стиснув щелепу.

Похмілля. У мене було кляте похмілля. Вчора я відчував стільки емоцій, що мало не збожеволів. Алкоголь – мій вірний друг, як завжди, допомагає забути про все.

Двері зі скрипом відчинилися, в кімнаті почулося більше двох кроків. Сюди увійшло кілька людей, або мені так здалося. Насправді, я багато чого не розрізняю, і все ще перебуваю в п'яному стані.

– А ось і наш блудний син, – мовив хтось.

Я ні за що не продам теплу постіль, щоб поглянути хто прийшов. Нехай йдуть геть!

– Ти тільки поглянь на це, – швидше за все, гості побачили пару пляшок Джека на тумбочках. – Ти що вчора з розуму злетів?

Занадто дратівливий басистий голос проник у мою свідомість. Це був точно Дін.

– Схоже наша маленька сучка облажалась.

Козел!

Хтось сів на ліжко і сумно зітхнув, але мені начхати. Навіть якщо це Кін та Дін. Мені не соромно перед ними. Пішли вони нахрін! Пішло нахрін, Свято Ночі! Пішов нахрін договір з родиною Девіс!

– Де він? – голос сповнений люті, як у бика, увірвався до кімнати. Було не важко здогадатися хто це. Вільям Локенс.

– Я не можу в це повірити. Що, чорт забирай, ти накоїв?

В сенсі?

Моя пристрасть до алкоголю з'явилася ще до того, як мені виповнилося вісімнадцять. Тим паче, дідусь завжди намагався мене споїти, тож нехай батько звинувачує його, а не мене.