Адам
Два роки тому
Катакомби, під нашим палацом, були розташовані на глибині десяти метрів. Тут знаходилися не лише звичайні кімнати, а й лабіринти з десятками виходів у різних точках нашого містечка. Це все було спеціально продумано, щоб убезпечити нас.
Я та хлопці минули тисячі сходів, спустившись у кам'яний довгий коридор, з якого тягнулося ще більше подібних.
– Щось дуже швидко мене попустило, – сказав Дін різко зупинившись. – Я не готовий на чисту голову займатися таким.
Боягуз.
Хоча я не заперечуватиму того, що боюся так само, як і він. В якійсь мірі, я навіть заздрю йому, що цим вечором він був під наркотою. Можливо, ця ніч нас сильно травмує, але цих спогадів буде легше позбутися за допомогою іграшок Діна. На щастя, ми не знайшли проколів на його руках, але це не означає, що незабаром він перейде на серйозну наркоту.
– Ось тобі і стимул виграти та зробити все за своїми правилами, – минувши Абрамса, сказав Кін.
– Ха! Дуже смішно, – саркастично відповів Дін. – Цього хлопця нам сьогодні не обіграти. Навіть Ліам Локенс жодного разу не виграв, що тут говорити про нас.
Є у його словах частка правди. Мій прадід мав двох партнерів у "Мертвому Рояль Флеші", але ніяк не міг розігратися з Райфом. Цей партнер мав таку пристрасть до азартних ігор, а тим паче до ігор на людські життя, що обіграти його просто неможливо.
– Ось тобі стимул стати першим, хто його обіграє, – сказав Кін, рухаючись далі коридором.
– Слухай, а чи можу я внести тебе до списку своїх жертв? – Дін повернувся до мене. – Він мене дістав.
Я поплескав хлопця по плечу, погоджуючись із ним. Не те щоб Хенсон мене настільки сильно дістав, але його впевненість у якомусь сенсі реально дратувала. Тому що ми не йдемо грати у звичайний покер на гроші. Ми, чорт забирай, йдемо грати гру на людські життя.
Кін показав середній палець Діну, не озираючись назад. Хлопець точно був божевільним. Я розумію, що ці люди заслуговують на смерть, але я не хочу бути причетним до цього. Хто, я чорт забирай, такий, щоб знущатися з них?
– Добре-добре. Все буде гаразд, – видихнувши, сказав Абрамс і ми рушили слідом за Кіном.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Місячне Сяйво
RomantizmАлекс У таємничому містечку Делі стоїть палац. Куди щороку ти запрошуєш сотні людей на маскарад, у честь «Свята Ночі», щоб зіграти свої диявольські ігри. Однак цього разу, нехай це буде без мене. Я досить повеселилася два роки тому, одурманена тобою...
