Алекс
Два роки тому
Діставшись третього поверху, я потягнула дверну ручку та увійшла в тихий коридор, озираючись на всі боки. Світла, якщо не рахувати місячного сяйва з вулиці, ніде не було. Позаду пролунав гуркіт дверей, що зачинилися.
Він тут.
Затамувавши подих, я кинулася до класу, де в нас проходять уроки англійської.
Те, чого не можеш дістати, завжди здається краще того, що маєш. У цьому полягає романтика й ідіотизм людського життя.
Я досі не здогадалася звідки ці слова, але серце підказувало мені прямувати до цього класу. Зупинившись біля входу, я зазирнула всередину. Скрізь панувала повна темрява. Перевернуті стільці стояли на партах. Я перевела погляд на учительський стіл. Мої речі могли бути де завгодно, якщо я в правильному місці.
Кожна волосина на моїх руках стала дибки, коли з коридору долинули кроки. Різко втягнувши повітря, я проковтнула грудку і сховалася в невеличкій шафі, де зазвичай вчитель кладе свої речі.
Я заплющила очі. У мене перехопило подих, коли двері до класу відчинилися, де була я. Його кроки то стихали, то лунали голосніше. Я притиснула долоню сильніше до рота. Нехай я не вміла давати відсіч чи захищатися, зате в одному була впевнена: я не програю Адаму Локенсу Третьому. Він може йти до чортової матері!
– Я знаю що ти тут, – грайливо промовив він. – Я дам тобі фору. Так буде набагато цікавіше грати.
Псих!
Я побачила в щілині дверей, як він зробив два кроки до виходу. Мої груди, немов пронизало електричним розрядом, тіло палало, хоча долоні були холодні, як смерть. І все ж таки, я не рушила з місця, коли двері з гуркотом зачинилися.
Пульс частішав з кожною секундою.
"Зберися докупи!" – наказала собі подумки.
Кімната кружляла навколо мене, коли я вилізла з шафки. Переривши практично все, я нічого не знайшла. Отже, я помилялася.
Паніка лише здійнялася сильніше. В мене немає ідей, що робити далі. Де можуть бути мої речі?
Я повторила знову цитату.
Те, чого не можеш дістати, завжди здається краще того, що маєш. У цьому полягає романтика й ідіотизм людського життя.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Місячне Сяйво
RomanceАлекс У таємничому містечку Делі стоїть палац. Куди щороку ти запрошуєш сотні людей на маскарад, у честь «Свята Ночі», щоб зіграти свої диявольські ігри. Однак цього разу, нехай це буде без мене. Я досить повеселилася два роки тому, одурманена тобою...