Ореол білого лотоса для лиходія/The Villain's White Lotus Halo/反派白化光环

Розділ 20. Обмін листами

Їнь Біюе майже забув, що існує така річ, як «Маленький помічник Ореолу».

Він не з'являвся відколи був використаний того разу в підземеллі Кан Я, і, схоже, активувався лише за певних умов.

Його єдиний користувацький досвід також не був гарним, оскільки він лише робив вирази та рухи під впливом невидимої сили.

Лво Мінчвань ще раз оглянув його, оцінюючи.

Їнь Біюе мовчки скрипнув зубами...

«Ми прибули в Сяньґан!»

Двань Чонсюань схвильовано вигукнув, опустив завісу карети та відкинувся назад: «Четвертий шисьоне, ми збираємося перетнути море!»

Незручна атмосфера в кареті миттєво зникла.

Їнь Біюе злегка кивнув, показуючи, що він розуміє.

Ні, ні, ні! Немає потреби!!

«Дзинь — — Ви відмовилися від використання Маленького помічника Ореолу. Тепле нагадування, що у вас залишилося ще дві спроби використати його. Маленький помічник, добрий друг, хороший помічник у розв'язанні життєвих проблем».

Ні! Якби я міг, я б не хотів використовувати його взагалі!

Їнь Біюе дивився на схвильоване обличчя балакуна і відчував нерозуміння, чому ця людина, яка зазвичай проводилася нормально(зовсім ні), тепер так схвильована, коли покинула секту, наче їй вкололи курячу кров.

Як він міг зберігати одну позу і так довго дивитися назовні?

Там настільки гарний вид?

У цей момент візник протяжно зітхнув, карета зупинилась і він з усмішкою сказав: «Панове, ми прибули в Сяньґан!»

Двань Чонсюань першим вискочив з карети й поклав візнику в руку шматок срібла.

Візник дуже збентежився: «Пане, я не можу дати здачі».

Двань Чонсюань сміливо махнув рукою: «Мені й не треба!»

Йому не терпілося відразу рушити вперед.

Щойно вийшовши з карети, Їнь Біюе побачив спину щасливого балакуна, і подумав, що якби у цього нахаби був хвіст, то він би зараз швидко ним виляв.

Це дійсно... ніяково.

На щастя, він не носив даоські шати гори Кан Я. І, на щастя, на його обличчі не було напису «учень Святого меча».