Ореол білого лотоса для лиходія/The Villain's White Lotus Halo/反派白化光环

Розділ 23. Місто Є

Місто Є було найближчим до гори Чонмін. Всіх людей, які приїздять взяти участь у Фестивалі збирання квітів, господарі влаштовують жити в місті.

«Одна гора, три секти та два буддійські храми» по черзі беруть на себе роль господарів, цього року настала черга Секти меча Цінлу.

Оскільки Секта меча Цінлу була розташована на Південному континенті, а також мала старі зв'язки з резиденцією голови міста Є, багато справ проходили без труднощів.

Щодо підготовки до цьогорічного Фестивалю збирання квітів, вони доклади тут багато зусиль.

Не лише для того, щоб показати спадщину та престиж секти, а й тому, що якщо нічого непередбачуваного не станеться, гордість їхньої секти, «Меч Вітру та Дощу» Джон Шань, повинен здобути перемогу на цьому видатному змаганні.

Облаштування помешкань для учнів кожної секти, створення захисного масиву біля підніжжя гори Чонмін, а також технічне обслуговування та ремонт гірських доріг — все це розпочалося ще пів року тому.

Хоча Їнь Біюе з компанією прийшли на місяць раніше, двори, підготовлені для учнів з гори Кан Я біля озера Цьов, вже були прибрані.

Після того, як Лво Мінчваня був привезений Сон Таном до центру міста, він повернувся до міських воріт, щоб чекати на Їнь Біюе та Двань Чонсюаня.

Місто Є було побудовано дуже давно, настільки довго, що його можна простежити до міста Є в «Епоху останньої Дхарми». Завдяки своєму географічному розташуванню та зручним транспортним шляхам воно ще тисячі років тому стало одним із найбільших міст у північно-західній частині Південного континенту.

Пізніше, з появою Фестивалю збирання квітів, воно ще більше розквітнуло і швидко розширилося. Сьогодні в міській стіні є вісім великих воріт, через які щодня проходять десятки тисяч людей.

В годину півня*, коли вони втрьох увійшли до міста, якраз був час зміни міської варти.

*5-7 година вечора.

Найвеличніше місто в західній частині Південного континенту нарешті показало себе.

Команди вартових швидко та впорядковано крокували містом, їхні важкі чорні обладунки сяяли й відбивали світло, а на поясах висіли довгі мечі в чорних піхвах. Вирази їхніх облич були урочисті та серйозні.