Ореол білого лотоса для лиходія/The Villain's White Lotus Halo/反派白化光环

Розділ 25. Вузька дорога

Протягом наступного місяця до міста Є один за одним прибули іноземні культиватори, а кількість міської варти поступово збільшилася. Заклиначі, одягнені в шати своїх сект, і всюдисуща міська варта в чорних обладунках додали трохи урочистості цьому галасливому й гостинному місту.

Після повернення тієї ночі, коли Двань Чонсюань запросив Їнь Біюе відправитися послухати оповідача, цей випадок ніколи не повторювався, незалежно від того, чи справді метою було послухати розповідь, чи ні.

Тож Їнь Біюе проводив день на озері Цьов, вправляючись з мечем, практикуючи меч Холодної води, а вночі медитував у своїй кімнаті, виконуючи рухи меча у своєму морі свідомості та вдосконалюючи своє божественне чуття.

У маленькому дворику біля озера було дуже тихо. Сюди зовсім не долинав гамір міста Є.

Але якщо поглянути в центр міста, можна побачити багато людей, які приходять і йдуть. Ті, що у блакитних мантіях зі знаками Баґва*, — це Секта Баопу, люди, що носять темно-фіолетове вбрання, належать до Секти Ляньдзянь, а люди в білих халатах, вишитих візерунками хмар, належать до гори Кан Я.

*Баґва (або вісім знаків/триграм) складається з восьми триграм: цянь(небо), квень(земля), джень(грім), сюнь(вітер), кань(вода), лі(вогонь), ґень(гора), двей(ставок).

Ті, що в попелясто-сірих халатах — з храму Дзєкон, а ті в яскраво-жовтих сутанах — з храму Сіншань.

Учні, що йшли попереду, опікуючись зустріччю та проводом гостей, були одягнені в біле вбрання* з чорнильними пейзажами, це послідовники цьогорічного господаря — Секти меча Цінлу.

*У цих трьох абзацах при описі одягу йдеться про конкретні його різновиди, але, щоб не навантажувати читачів описами, в кінці розділу будуть відповідні фото.

Хе Яньюнь йшла за шишу з вершини Сі Пін через жваві вулиці ринку та провулки, прямуючи до озера Цьов на півдні міста. Вона часто спускалася з гори, коли була дитиною, але ніколи не бачила нічого цікавішого та незвичнішого, ніж це місто Є.

Однак учні Секти меча Цінлу все ще були тут, тож, природно, вона не могла виставити себе людиною, яка не бачила світу. Це було б жахливою втратою обличчя.

Тож вона підморгнула до Жвань Сяолянь. Жвань Сяолянь кинула на неї погляд у відповідь.