Ореол білого лотоса для лиходія/The Villain's White Lotus Halo/反派白化光环

Розділ 6. Публічний суд

Що таке світ?

Це перше багаття, запалене в дикій рівнині, найпримітивніша сила; це залізна кавалерія, що розширює територію на прикордонній фортеці поля бою, дотримуючись віри у владу монарха; це велика ріка, яка живить міста і села по обидва береги, цивілізація, закарбована в часі.

Йти шляхом культивування також означало бути на вершині світу.

Проте тисячі культиваторів вірили, що якщо вони зможуть піднятися на вершину гори Кан Я й поглянути вдалину, вони матимуть достатньо сили, щоб зневажати весь світ!

Небо і земля, висота і широчінь, розділені на п'ять континентів - Східний, Західний, Південний, Північний і Центральний - з багатьма сектами та різноманітними даоськими вченнями.

І з того часу, як двісті років тому одна людина стала святою, тільки гора Кан Я на Західному континенті може називатися номером один у світі.

Відтоді існує вислів про «одну гору, три секти, два буддистських храми та дванадцять демонічних палаців».

Всі знають, що поки «Святий Меча» живий, ця структура залишатиметься непорушною як скеля.

Достатню однієї людини, щоб контролювати головні сили світу.

Гірський хребет простягався вдалину, хмари покривали величезне небо, яструби летіли крізь туман, а журавлі співали пісні. Кожна з шести вершин гори Кан Я відрізнялася від іншої. Небезпечна і велична, елегантна і витончена, усамітнена і спокійна.

Духовними практиками займається Вершина Сі Цянь, тоді як Вершина Сі Хва практикує бойові мистецтва.

Сьогодні на горі Кан Я мала відбутися велика подія.

Через цей інцидент зал Цінхе на вершині Сі Цянь, головному піку, не був таким порожнім, як зазвичай, від воріт палацу до площі, плече до плеча, стояв натовп, що з нетерпінням озирався.

Багато хто з учнів встав рано вранці, щоб зайняти місце попереду.

Учні, одягнені в даоські шати Кан Я, мали різні вирази обличчя, шепотілися між собою, але стишали голос і не наважувалися здіймати шум.

Всередині палацу було не так багато людей.

Величезному палацовому залу не видно кінця, підлога викладена квадратними плитками із зеленого нефриту, які були відполіровані, як поверхня яскравого й чистого дзеркала. Зал мав надзвичайно високу стелю, двадцять гігантських стовпів із білого нефриту, таких великих, що для того, щоб оточити один, знадобився б розмах рук трьох людей, стояли в ряд з двох боків головного залу, на них хаотично вигравіювані зображення хмар і рельєфні скульптури.