місяць сьогодні гарний, правда?

Частина 5

О: Єва якась скажена, чесне слово
Ма: а я про що
О: ти не голодна? я думаю тобі пора, інакше мама вижене
Ма: не дуже, вдома поїм. тоді йдемо

ми спустились на низ. мама готувала обід, я б не сказала що смачно пахне але пахне не погано. я провела Майю і підійшла до матері. вона не дуже любить Майю, але знає що мені потрібні друзі для спілкування. але в дружбу вона теж слабо вірить, за спиною люди можуть говорити як і добре так і погане, тому в мами немає друзів

М: чому вона так часто сюди приходить?
О: не знаю, поговорити, побути зі мною
М: але ти до неї як часто ходиш?
О: мамо в неї повний дім, і крики ще гірше ніж в нас
М: добре, сідай їсти
О: я не дуже голодна
М: ти зараз сядеш і поїш
О: еее, добре

мама приготувала картоплю з мʼясом, не те щоб я це люблю але не погано. а мою голову не покидали думки про Яна, чому він приліз до мене, він так хотів мене побачити? в нього ж зараз напевно купу роботи, день переїзду це не один день, особливо якщо будинок великий. треба дні два якщо не три. він якийсь інший в житті, це звичайно не в погану сторону але так не звично, і те що він живе по сусідству...

М: в модельному агентстві мені сказали що це нічого страшного що ти пропустила сьогодні день, сьогодні напевно нічого важливого не було, але також сказали щоб такого не повторювалось. нам дуже пощастило

я промовчала, але мама продовжила дивитись на мене

О: що?
М: а де «добре»? «гаразд»? «вибач, такого не повториться»?
О: ой, ну вибачте мені пані, я забудькувата)

мама продовжувала дивитись чекаючи моїх вибачень
(В МЕНЕ В СТІНІ ХТОСЬ РУХАЄТЬСЯ)

О: вибач мене, такого не повториться
М: це друга справа

мені було так противно це казати, я не повинна перед нею вибачатися, це навпаки вона повинна, вона зруйнувала моє життя, можливо якби в мене був тато і не такий як минулий то все було б по іншому. тато мене б водив гуляти в місто, я б пішла на концерт Яна, і я б стала співачкою як я і мріяла
я пішла в кімнату і продовжила вишивати, мені чомусь ніколи не надоїдало вишивання. я шию вже 10 років, і я продовжую. коли я шию, я ніби зашиваю серце (серце розбите) бабуся дала мені мою першу вишивку, невеличка картинка з зображенням котика. я старанно вишивала її щоб потім показати бабусі. я вишила її за два вечори, але бабуся так і не побачила цю картину, її не стало...

я відчула сум, знову, як тоді, як тільки почула цю новину. в мене ніби серце схопило. бабуся завжди бажала мені найкращого, і підтримувала мої мрії. я підійшла до вікна, воно вже було відкритим. я вирішила посидіти на підвіконні. закривши очі я поринула в свої думки. я почала співати в голові «One Missed Cal» (я знаю що call але в мене лапки не закриваються🥱) музика теж приєдналась, я навіть не помітила що це не я музику в голові прокручую, до мене дійшло тільки через 10 секунд. але тоді звідки музика?