місяць сьогодні гарний, правда?

Частина 22

після тижня моїх стосунків з Тарасом я почуваю себе просто прекрасно, відчуваю що він поруч, хоча не фізично але він є. та ще одна хороша новина, я почала забувати Яна і в мене з'явилось бажання писати пісні. тож ми з Тарасом в процесі створення колабу.

тепер повернемось до тепер.

М: добрий ранок Олівія, що снилось?
О: нічого( коли мені вже буде щось снитись...
М: головне щоб жахи не снились.
О: правда, а де Микола?
М: на роботі.
Мар: добрий ранок леді, Олівія, я до тебе.
О: що сталось?

насправді мені було всеодно, мені просто було настільки лінь щось робити але я мушу робити вигляд ніби я серйозна на рахунок роботи.

Мар: ти знаєш що поширилось дуже багато чутків про тебе і Яна?
О: серйозно? в мене є хлопець і я вже забула Яна, він в минулому. він не мій хлопець, не друг і навіть не знайомий, окей?
Мар: звичайно я поважаю тебе, але йде мова про шоубізнес, ти зробиш все для глядачів аби получити гроші за те що ламаєш голову ночами коли пишеш пісню.
О: і до чого ти ведеш..?
Мар: фанатам Яна ти дуже сподобалась, і вони підозрюють що ви в стосунках, та це в них не викликає ревнощі чи подібне, а навпаки задоволення. тому будь готова до всього.
О: "ранок почався не з кави".
Мар: мгм, і ще одне, не розказуй Тарасу. ніколи і ніяк. якщо таки все піде погано то ти негайно порвеш з Тарасом, тобто ти будеш його ігнорувати доки ви з Яном не будете в всіх соц мережах.
О: ого, я думала співачкою бути легко.
Мар: я не можу зрозуміти чому ти не засмучена, ти ймовірно покинеш своє кохання і повернешся до Яна.
О: просто сьогодні не день щоб вирішувати питання.
Мар: гаразд, тоді гарного вам дня)
М: я шокована

думаю зрозуміло що я робила весь день, пролежала в ліжку звичайно. також я подумала про те що казала Марта. я не знаю чого я насправді хочу, от би я могла порадитись з кимось таким як я, але з таким хто знає що робити і я просто зроблю як той скаже.

☆☆☆

сьогодні вже перше жовтня, це був швидкий місяць. правда все стабільно і це мене часом дратує, ніби ось ось щось станеться. мама сьогодні повинна бути весь день на роботі, це значить що мені треба знайти якесь дуже цікаве заняття до кінця дня. якщо подумати я дуже творча людина, але я зупинилась на книжці, а що? я вирішила читати її на вулиці тому що це було ну дуже естетично і атмосферно.

прочитавши першу сторінку мені одразу стало нудно, ну ця книжка це справжнє лайно. я дочитала до десятої сторінки і тоді відволіклась на дорогу, вона ж набагато цікавіша ніж книжка. з будинку сусідів хтось вийшов, це був Петро який тягнув когось на вулицю. оце цікаве життя в них, не те що в мене (справді:/). я продовжила слідкувати за цим прикриваючи своє лице книжкою, виявляється Петро витягував Яна на вулицю. в Яна були просто жахливі синяки під очима. видно що йому бракувало турботи, що з ним сталось...
навіть хвилини не пройшло як мою увагу перетягнула на себе автівка яка під'їхала до мого будинку. з цієї автівки вийшов Тарас. так Тарас, я сильно розгубилась бо я виглядала дуже погано. він витягнув величезний букет квітів, я піднялась з крісла і підбігла до нього.

О: о боже! Тарас що ти тут робиш?!
Т: я хотів зробити тебе щасливу)

він почав тягнутись до моїх губ. насправді я була не проти. цей перший поцілунок був таким простим і класичним але таки першим і незабутнім. ми зайшли в будинок і почали розмовляти на різні теми, про життя в Польщі, про те як я почала свою кар'єру і багато чого цікавого.

Т: то можна пбачити твою кімнату?
О: так звичайно.

просто з нічого пролунав крик, його було дуже важко почути але я розпізнала голос Яна. тоді я швидко написала Анні але швидкої відповіді не було.

Т: мені так подобається твоя кімната.
О: справді? дякую.
Т: знаєш чого тут не хватає?
О: чого ж?
Т: голої тебе на ліжку)
О: ЩО?!

Тарас кинув мене на ліжко з дуже грязною усмішкою.

О: ні Тарас! я не хочу!
Т: якшо чесно мені всеодно)
О: що з тобою?!
Т: все добре, заспокойся, тобі буде приємно.
О: НІ! ПРИПИНИ! НЕГАЙНО!

я мала надію що дівчата почують тому що вікно в моїй кімнаті було відкрите. мені було дуже страшно, і зі сльозами на очах я зрозуміла яку я помилку зробила. я кричала вже не словами, я була безсила проти нього. Тарас почав знімати з мене одяг, він зняв усе крім білизни. я вже втратила надію на допомогу.

А: ОЛІВІЯ!
Т: дідько.

я чула як дівчата бігли на другий поверх а Тарас зовсім розгубився і не знав що йому зробити аби під землю провалитись.

Мар: що за...
А: Олівія, божечки, все добре?
О: ні...

Марта швидко зреагувала і написала хлопцям щоб вони допомогли позбутись Тараса. Анна взяла плед і прикрила мене, взявши лиш мою руку вона вислухала мене. через 2-3 хвилини хлопці вже були в моїй кімнаті, але Яна я не могла побачити, або його не було.

О: а де Ян?

воли всі подивились одне на одного, я боялась що з ним щось сталось, і цей крик.

А: Яну погано.
О: що? але з ним все добре?
А: я не розкажу, але якщо це важливо для тебе ти можеш піти до нього і він тобі розкаже.
О: так я хочу.

я все ще була дуже сумна, і мені було трохи страшно, але з ними всіма я почувала себе краще. хлопці вирішили просто відпустити Тараса тому що він майже нічого такого не робив, і його б не арештували.
я вдягнула максимально вільний одяг який в мене був. мені було страшно, але я відчувала якусь маленьку крапельку щастя всередині мене.