місяць сьогодні гарний, правда?

Частина 11

в результаті ми дійшли до поля вже коли сідало сонце, там було дуже гарно. ми гуляли цілий день, я навіть не помітила як час швидко пролетів.

Я: ого тут гарно
О: і справді
Я: посидимо?
О: давай, в нас є ще година-дві)
Я: я думаю ми навіть швидше

ми сиділи і далі розмовляли, це було так мило, так комфортно. ми знали що ми в безпеці, тут вже не буде якоїсь Єви яка нас сфотографує. Ян теж був розслаблений і насолоджувався моментом. небо все темніло і темніло. і от вже небо стало чорним, а місяць гарно красувався на цьому небі. коли настала пауза між нашою розмовою я почала роздивлятися місяць, я до такої ночі ніколи не гуляла, це було заборонено для мене. напевно саме тому мене так привабив місяць сьогодні.
я помітила погляд на собі, звичайно це був Яновий, він дивився мені в очі в яких міг бачити місяць. він відвів погляд на місяць, він подивився на нього може хвилину а може й більше і відкрив рот ніби хотів щось сказати але сумнівався, тоді він таки наважився це вимовити.

Я: Лів... місяць сьогодні гарний, правда?)

я вже хотіла на автоматі відповісти так але тоді згадала як завірусилось в інтернеті ця фраза, ніби вона означає з японської «ти мені подобаєшся». як я маю на це реагувати? мені вперше в житті зізнаються в коханні при тому факті, що все життя мені мама повторювала що кохання не існує. пауза була така довга що мені зналось ніби Ян втратив надію.

О: настільки гарна, що можна вмерти

серце стукало, а в голові пролітали думки «а не зарано?» «а якщо мама дізнається?» і подібні. Ян подивився на мене і я теж повернула голову. його очі були такі гарні, в них можна було побачити зірки. його очі переключилися на губи але швидко піднялись назад. це було ще з самого початку зрозуміло що ми поцілуємось, все було б не так страшно якби це був не перший мій поцілунок в житті, з моїм селебріті крашом! я ніби маю бути до чорта щаслива але це було десь далеко далеко в мене всередині. щастю просто тривога і паніка не дала місця! я не знала чи відповідати взаємністю на поцілунок. що якщо це будуть серйозні стосунки і ми якби... це вже було занадто. то що мені робити зараз? та до біса ту матір! я хочу цілувати його... (це прозвучало так чарівно)
губи потягнулися до його губ, все тепер дороги назад немає...

це було щось неймовірне, я такого ніколи не відчувала і це напевно найкраще що я колись відчувала. метелики в животі ніяк не могли заспокоїтися. ми не могли відірватися один від одного. ми ніби створили блискавку, яскраву але приємну, і ця блискавка дійшла до неба. і справді блискавка з грімом. це було так несподівано що я відірвалася від губ Яна і здригнулась так що мурашки пішли по шкірі. Ян пригорнув мене ближче. ми сиділи в тишині як почули каплі. починався дощ, точніше гроза, але це була така тепла літня гроза, по якій навіть в кайф гуляти. я теж ніколи не гуляла під дощем, це просто неприпустимо і мама вважає дощ жахливим.
Ян раптово піднявся з землі і протягнув мені руку.

Я: Лів, ти не хотіла б потанцювати зі мною?)
О: з радістю)

ми почали кружляти в танці а дощ падав все сильніше і сильніше. Ян відвів погляд до наших ніг які успішно рухалися і танцювали вальс але Ян раптом зупинився.

Я: Олівія, а чому в тебе по всьому тілу синці, коли я тебе бачив вчора, так не було. а руки, теж

Ян трошки підняв мій топ щоб подивитися на живіт де був найбільший і найболючіший синяк.

Я: Лів, ти можеш мені розказати, чесно, якщо ти хочеш звісно

я просто стояла і дивилась за його рухами і не розуміла що коїться, або ж я просто не хотіла усвідомлювати те що Ян все побачив. я не знала що відповісти але розказувати я про це не хотіла, хоча це напевно очікувано від такої матері як в мене.

О: мама приїде з хвилини на хвилину, мені краще піти
Я: Олівія зачекай, я можу тебе провести! ЛІВ!

я ігнорувала його крик і просто побігла додому. я навіть не помітила як почала плакати тому що сльози змивав дощ. я бігла не зважаючи уваги ні на що але в мене вже просто закінчились сили бігти, важко дихати і я не могла нічого. я присіла спершись на паркан і жадібно хапала повітря. тоді я зрозуміла що я плачу. я навіть не знаю чому, але мені було боляче. я тупо кинула Яна не пояснивши йому нічого, і він там зараз сидить самотній на полі і дивиться на місяць, який напевно вже не гарний...