місяць сьогодні гарний, правда?

Частина 10

я не знала що інакше зробити як не лягти спати і відпочити, тож я так і зробила.
коли я прокинулась тіло дуже боліло, я встала з ліжка через біль і зрозуміла що в мене не набралось сили за ніч. я переодягнулась і пішла в ванну кімнату, тепер я помітила яке моє тіло страшне і жахливе. було дуже багато синців і очі напухли, лице ніби огірок який тиждень стояв не в холодильнику, при кімнатній температурі. я вмилась холодною водою з надією що це якось допоможе нещасній Олівії. на кухні вже снідала мама (важко її досі так називати) а коли на очі їй зустрілась я, вона нахмурилась і зробила серйозний вигляд, вона почекала поки я зроблю собі чай і сяду навпроти неї і нарешті розкажу про свій гріх.

О: дивишся на мене ніби я заслуговую на більше ніж було вчора
М: так і є, я тебе пожаліла)
О: чекаєш на мою історію кохання?
М: так
О: ну це не кохання, але я розповім що це таке було бо це єдиний раз як ми бачились після того ранку (Олівія дуже гарно брехала). тоді ти мене заставила поїхати в офіс для того щоб ти мене поміряла чи як ти це називаєш. ну ти закінчила і ще хотіла лишитися на годинку-дві. мені було нудно і мені написав той хлопець, запитав що я роблю, я сказала що от сиджу нудьгую і він запропонував мені щоб він мене завіз додому. коли він приїхав захотів обійнятись і все, нічого більше
М: ти чесно кажеш?
О: так, чесно чесно
М: ну добре, тоді добре, я тобі довіряю

мама допила каву і поїхала в офіс, я сьогодні знову нікуди не повинна йти. засівши знову в кімнаті я знову почала роздивлятися стелю. пройшло не зрозуміло скільки часу, мене відволікли звуки дощу. на дворі не була прекрасна погода. а мені ніхто так і не написав, цікаво Ян чув як мені вчора попало? надіюсь ні. дощ почав стихати а мої думки про Яна все більше не давали мені спокою. несподівано прийшло повідомлення, я швидко взяла в руки телефон але це було просто системне сповіщення. коли я опустила руки знову прийшло повідомлення, це вже було від Яна.

Я: привіт, як справи?
О: привіт, добренько а ти як?
Я: та от хотів запитати, може хочеш прогулятися тут не далеко?
О: я не проти, давно вже не гуляла

я зразу почала думати як мені заховати синці, можна використати тональний крем але це ж скільки я потрачу його...
закінчивши з маскуванням я почала робити вже макіяж, а потім вирішила одягнути шорти з топом, сьогодні було дуже жарко хоч і був дощ. здається я була готова, дивилась на себе в дзеркалі і згадувала ті побиття через що я думала в мене потечуть сльози і відповідно потече макіяж. її слова справді ранили мене. я перестала подобатись сама собі. раніше це все було якось нейтрально але щось змінилося вчора. дякувати Богу Ян заліз в вікно рано а не пізно а то я б напевно так і продовжувала накручувати себе.

Я: привіт)
О: привітик! я готова, мами вдома немає, тому можна спокійно йти
Я: не знаєш до якої приблизно години вона буде працювати сьогодні?
О: казала буде довго, лягати спати і не чекати її. це означає що прийде вона може одинадцята або дванадцята ночі
Я: тоді приведу тебе вчасно

щось тут точно не то, ну він щось задумав, але що ж це може бути. я відвела погляд від Яна і вийшла з кімнати, Ян же пішов за мною. протягом нашої прогулянки Ян дивно роздивлявся мене, і дивився ніби вчора я вмерла а сьогодні я з ним гуляю. я не звертала так на це уваги і продовжувала сміятися з його жартів

☆.。.：*・.。.：*・゜☆.。.：*・゜☆
хочу розділити ту велику частину в моїй голові на дві різні, тобто чекайте треш і екшн в наступній частині, а я спатки🥱