місяць сьогодні гарний, правда?

Частина 6

я прислухалась і почула голос, голос Яна. як я зрозуміла це Ян грав і співав пісню. я почала слухати і підспівувати. його голос ніби зачаровував мене, це точно не сон? це було просто неперевершено, я продовжила слухати, можливо Ян буде ще щось співати. через декілька секунд я почула як Ян вириває листок, напевно з блокноту і скорше всього цей листок пішов в смітник. Ян пише пісню? та невже. я вирішила не підслуховувати бо я знаю що це дуже важко (як думаєте Олівія писала пісні?))

М: Олівія!

мама це кричала з коридору але здається вона прямувала в кімнату. я чекала моменту коли двері відчиняться

М: я здається придумала кілька дизайнів, і я хочу взяти з тебе мірки
О: вже?
М: так, ми поїдемо в офіс, збирайся
О: а до ранку важко почекати? з інших дівчат теж зараз мірки брати будеш?
М: ні, з них я візьму на наступний тиждень, чи коли ви збираєтесь?
О: але чому я не можу з ними?
М: тому що ти особлива

я просто проігнорувала і підійшла до шафи, як завжди питання «що одягнути?». мені таки легше, я не думаю про це годинами, напевно якийсь розум від мами передався в сфері одягу
я вже одягнута виходжу на вулицю і бачу маму в заведеній машині, це означає що я довго і вона зла

М: ти так довго вибирала що одягнути? там ніби на тебе хтось дивиться. ти ж навіть не одягнула щось особливе

я була одягнена в спортивні штани світло голубого кольору і білу майку, мою улюблену

О: мамо дякуй що я згодилась поїхати, я мала набагато цікавішу справу а ніж мірки

мама промовчала а я просто одягнула навушники щоб не чути радіо в машині. до офісу їхати приблизно 20 хвилин. настільки довго знаходитись біля матері? та ну...
ми приїхали і я вийшла з машини, в мене досі були навушники в вухах і звісно я слухала Яна, він якось заспокоїв мене

М: зніми свої навушники, ти навіть не почуєш як до тебе вітаються
О: що?

я все почула насправді і мама це знала, просто хотіла знову її розізлити
все пройшло дуже швидко і я цьому рада, мама ще хотіла лишитись на годину-дві, я звісно ж не хотіла лишатися. мама мені не довірить машину, хоча я маю права і не раз їздила. несподівано мені прийшло повідомлення від інстаграму

«jann_music_ started following you»

як він мене знайшов? було дуже багато запитань, але здається ми друзі і це було очевидно, але він нічого не питав, він якось знайшов сам
мені знову надійшло повідомлення, мені пише Ян?...

Ян: тепер я впевнився що ти справжня фанатка, ти мені чуть не на всі розповіді відповідала

мені стало соромно згадавши це все. я писала що він дуже гарний і те як я його кохаю

Олівія: о боже вибач, мені дуже соромно
Ян: ні ні, мені приємно, що робиш?
Олівія: а чому в вікно не заліз?
Ян: я навіть забув, а ти часом не поїхала кудись? чи це твоя мама
Олівія: поїхала, і тепер не можу приїхати додому
Ян: в чому справа?
Олівія: мамі захотілось знову мене поміряти і ми поїхали в офіс, зараз ми вже закінчили але мама ще хоче лишитись в офісі на приблизно дві години, а мені не довіряє машину хоча я маю права
Ян: я можу тебе забрати
Олівія: справді? я була б дуже вдячна)
Ян: тоді напиши адресу
Олівія: так звичайно *адреса*

☆.。.：*・.。.：*・゜☆.。.：*・゜☆
в мене пропало натхнення... тому не було частин цілий тиждень, але завдяки одній прекрасній авторці яка написала дивовижний фанфік не дивлячись на кілька мінусів, він повернув мені натхнення, я дуже здивувалась коли зрозуміла що вона теж з файного міста🤯