місяць сьогодні гарний, правда?

Частина 15

Мед: ну все, готово.
О: нарешті, а як я вийду, і взагалі як я додому доберусь, о боже...
Я: Лів я досі тут і я можу тебе завести.
О: але як ми вийдемо тут повно папарацій.
Мед: я знаю де тут чорний вихід. там точно немає ніяких папарацій.
Я: тоді йдемо?
Мед: так, звичайно.

Ян взяв мене на руки і ми пішли по якимось коридорам. ми нікого не зустріли на наше щастя.

Мед: ми прийшли, будь обережна Олівія)
О: дякую за все.

ми нарешті вийшли з тої будівлі і почали шукати машину Яна. нам вдалось швидко знайти ту парковку де Ян зупинився. в машині я відчула ніби полегшення. я взяла свій телефон і побачила мільйон повідомлень від Майї.

Ма: ОЛІВІЯ!
Ма: ВСЕ ГАРАЗД?
Ма: де ти?
Ма: що ж в тебе там таке
Ма: я сподіваюсь все в порядку...

почуваю себе такою сукою через те що не відповідала Майї. що ж за день такий дурний. і все це буде в новинах... ненавиджу себе за те що популярна, хоча якби не мама я б не була популярною.

Я: все добре? ти так виглядаєш ніби сумно чи як.
О: я дуже довго не відповідала Майї.
Я: тій дівчині яку я тоді зустрів?
О: саме так.
Я: я думаю вона тебе зрозуміє.
О: надіюсь.

я все думала про те що сталось. це єдине що було в моїй голові. Ян пробував заговорити зі мною та розмова швидко закінчувалась. до того часу як ми приїхали я придумала що відповісти Майї.

Я: ми приїхали.
О: дякую що завіз)
Я: немає за що серденько)
О: мені подобається "серденько"
Я: тоді я буду тебе так називати?

я ніжно поцілувала його що мало означати "так" та я не думаю що Ян це зрозумів. після цього поцілунку я побігла на носочках остерігаючись болі в будинок, на пів шляху я крикнула:

О: до зузтрічі тюльпанчику!)

зайшовши з усмішкою до вух в будинок я вляглась на ліжко і почала читати новини які вже встигли опублікувати за тей час як ми їхали. насправді нічого дуже цікавого, як завжди щось по типу "Олівія (якесь там прізвище) впала прямо на доріжці під час показу" і видумують різні причини чому так сталось.

я просиділа в інтернеті дуже довго судячи з того що вже темніє. на диво мами так і не було. напевно вона зразу після того що сталось почала готуватись до вечірки яка якраз почалась недавно. відклавши телефон я побачила наскільки пусто і дискомфортно в будинку. я навіть не знала як позбутись цього почуття. я обережно піднялась в кімнату але там комфорту теж не відчула. я й справді не маю що робити крім того щоб сидіти в телефоні. я вирішила піти прогулятись на те саме поле. я вдягнула шорти і світшот. дерева вже помітно жовтіли, до кінця літа менше тижня і це означає що сезон відпочинку закінчився. та це не означає що я буду кожен день ходити в модельне агенство. покази насправді дуже рідко а в інших країнах показів майже не має, не знаю за що я отримую гроші.

в навушниках заграла "Serotonin" (моя улюблена пісня від girl in red) це мені ще більше нагадало той вечір коли я посварилась з Яном. місяць виднівся а я сиділа на тому самому полі. це мали б бути гарні, щасливі спогади але все навпаки. паніка з тривогою накопичувались. я не могла контролювати себе, це все робиться так швидко. як на зло мій мозок почав згадувати всі погані моменти за які я себе карала і ненавиділа по сьогоднішній день. сльози потекли на автоматі і я вже не могла стримувати свої емоції. я розгубилась. я не знала що робити, куди себе діти. подивившись на місяць я зрозуміла що тільки він мене заспокоїть. таке трапляється саме тоді коли його немає поряд. я побігла, я побігла через біль з цього проклятого поля. я не знала ще що я зроблю але побігти було точно кращим рішенням ніж залишитись. на годиннику було пів дев'ятої (20:30) а я в сльозах бігла в надії побачити коханого. під час бігу я вирішила куди я біжу, я піду до будинку Яна і його команди, інакшого виходу я не бачила.

П/Петро: (глянула як я скорочувала до цього а виявляється я взагалі не скорочувала...) Олівія? що сталось?

все це Петро казав не чітко, ніби був не впевнений в тому що каже або ніби йому не дозволено це казати.

А/Анна: поклич Яна, шо стоїш, ти, йолупе.
П: ше одна мені знайшлась.
А: ні ну ти серйозно йолуп. Ян!
Я: знову спорите? Анна виграла... Лів!?