writer

3.

Тиша.
Вони не вимовили ні слова, лише тримали кружки гарячих чаїв та споглядали на те, як завитки пари здіймалися вгору, утворюючи легкі вигини в повітрі. Після того, як Кім дописав розділ, у них не залишилося слів. Техьон зрозумів, здається, дивну річ – взаємопов'язання з придуманим персонажем. З Софією. Він несвідомо описав її, ніби вона є відображенням його. Золотаве волосся, зелені очі, тяга до письменства та запах Чонгука ....вони обоє визнали, що запам'ятали лише цей запах.

— Як давно ти пишеш ?– раптовий голос Чона розтинає тишу.

— Не знаю – Те знизив плечима — десь з тринадцяти років – Гук підняв брову та зробив ковток свого чаю.

— Тобі самому скільки років ?

— Двадцять чотири скоро наступить – а Чонгук глянув у соснові вічі.

— Мені двадцять сім – додав Чон, а Кім лиш і кивнув у відповідь. — Чому ти почав писати ?– після паузи їхнього мовчання, Техьон підвів очі та глянув у Гукові.

— Чесно, досі в цьому не розібрався. Насправді, я пишу і відчуваю емоції, які не відчував. А саме я пишу романи – Чон вдумливо дивиться тому в очі і питання так і крутиться в голові, що невже він так і не зустрів своє перше кохання? — Та і при писанні я схиляюся на свої емоції , тому тут я не знаю .....я обрав писати, бо міг це робити. Я не відчуваю в собі певного таланту чи натхнення, я відчуваю, що можу і все. – Техьон сам не знає чому продовжує писати, можливо, це через добрих читачів, які залишають відгуки. Та Кім просто продовжить писати, бо, здається, він сам цього хоче.

Шумний вітер тріпоче волосся юнаків, вони йдуть по вулиці знову ж в цій самі тишині, яка приємна обом. З парку відлунюється музика та голоси, там є скупчення людей. Техьон зацікавлено туди заглядає, а Чон глянув туди теж .

— Поглянемо що там ? – а Кім кивнув та хутко туди пішов, його манила музика та голоса. Двоє, четверо, можливо, навіть більше неймовірних голосів, що співали до болю знайому пісню. А Гук старався не відставати від парубка, який миттєво проривається скрізь натовп та встає в першому ряді.

— And there's no remedy for memory, your face is like a melody
It won't leave my head
Your soul is haunting me and telling me that everything is fine
But I wish I was dead – двоє дівчаток з довгими косами співали своїми ніжними голосами ці рядки.— Every time I close my eyes, it's like a dark paradise– інші теж залунали своїми голосами, неймовірне злиття звуків, відлунювалося по всій вулиці та приваблювало інших людей. Кім легко посміхнувся, мелодія неймовірна. — No one compares to you – одна світловолоса дівчина заспівала, поки решта замовкли. Кім злегка округлив очі та його губи розтулилися. Софія. Це вона. Ті самі зелені очі та довге, золотисте волосся, м'які риси обличчя, чорні брови, тонкі вуста та золота підвіска на шиї з семикутною зіркою. Кім хапає рукав Чонгука.