writer

8.

Опіки на серці –  поцілунки Чонгука. При кожному дотику його теплих вуст, Кім забуває своє життя, проблеми, думки, що він взмозі робити, то це лише ближче линути до Чона в пошуках ще сильнішого тепла та більше ласк, які він завжди отримував.
Обіймами гріє тіло зсередини і Техьон вірить в те, що кохати очима реально. Він бачить ці почуття в Чонгукових очах, хоча сам боязно до цього ставиться.

— Мені не подобаються чоловіки – після довгого поцілунку шепоче.

— Так це й  на краще – всміхаючись, веде подушечками пальців по теплій щоці юнака, поки губами ковзає по іншій. — Тобі повинен подобатися лише я, а не чоловіки . – прослизнув пальцями в копку золотавого волосся, відчуває його м'ягкість та шовковитість, поки носок веде по скроні, набирає повні груди запаху Техьон і заплющує очі.

—  Ти багато жадаєш – заглянув у бездонну пітьму Чона.

—  Я жадаю тебе. Повністю. Хочу відчувати кожен сантиметр тебе, пам'ятати все, що зв'язано з тобою ...чорт, письменнику, я п'яний тобою. – відверто зізнається, перехоплює чуже дихання та обоє тонуть в очах один одного.

Я мовчки любив , а він на всі груди волав –  опис їхніх почуттів. Чонгук кричить в лице Техьону про все, що відчуває, поки Кім цілує та приймає ласку. Він здатен кохати, Техьон впевнений в цьому.

— Мені теж не подобаються чоловіки, письменнику – ніжно обгорнув його тіло своїми руками, притулив того до своїх грудей і поклав щоку йому на маківку. — Мені подобаєшся ти ....і я закохався в твоє мистецтво – Кім відчуваєш, як серце Гука ламає його ребра та тягнеться до Техьонового, поки руки Чона ковзають по спині парубка, ніжними дотиками окреслюють вигини тіла та дивиться в лісові очі. — Адже твоє мистецтво – це твоя душа, яку я так хочу торкнутися – шепоче, цілуючи в згин брови. 

Їхні очі – їхні серця. Кожна емоція виблискує в їх зіницях, поки кохання іскрить.

— Чонгук, моє мистецтво – мій біль, а не душа – шепоче у відповідь, поки пальці ковзнули вниз по його щоці та шиї, а гаряче дихання осідає теплим шаром на шкірі.

— Я теж його хочу – Чонгук безпосередньо хоче все. — Я хочу відчувати його разом з тобою – він хоче відчувати Техьона.

                     Любов — не блазень у руках часу,
               Що тне серпом своїм троянди свіжі —
                                 І щік, і уст незайману красу.
                Той серп любові справжньої не ріже.
                      Як це брехня — я віршів не писав,
                                І ще ніхто на світі не кохав.¹