Опіки на серці – поцілунки Чонгука. При кожному дотику його теплих вуст, Кім забуває своє життя, проблеми, думки, що він взмозі робити, то це лише ближче линути до Чона в пошуках ще сильнішого тепла та більше ласк, які він завжди отримував.
Обіймами гріє тіло зсередини і Техьон вірить в те, що кохати очима реально. Він бачить ці почуття в Чонгукових очах, хоча сам боязно до цього ставиться.— Мені не подобаються чоловіки – після довгого поцілунку шепоче.
— Так це й на краще – всміхаючись, веде подушечками пальців по теплій щоці юнака, поки губами ковзає по іншій. — Тобі повинен подобатися лише я, а не чоловіки . – прослизнув пальцями в копку золотавого волосся, відчуває його м'ягкість та шовковитість, поки носок веде по скроні, набирає повні груди запаху Техьон і заплющує очі.
— Ти багато жадаєш – заглянув у бездонну пітьму Чона.
— Я жадаю тебе. Повністю. Хочу відчувати кожен сантиметр тебе, пам'ятати все, що зв'язано з тобою ...чорт, письменнику, я п'яний тобою. – відверто зізнається, перехоплює чуже дихання та обоє тонуть в очах один одного.
Я мовчки любив , а він на всі груди волав – опис їхніх почуттів. Чонгук кричить в лице Техьону про все, що відчуває, поки Кім цілує та приймає ласку. Він здатен кохати, Техьон впевнений в цьому.
— Мені теж не подобаються чоловіки, письменнику – ніжно обгорнув його тіло своїми руками, притулив того до своїх грудей і поклав щоку йому на маківку. — Мені подобаєшся ти ....і я закохався в твоє мистецтво – Кім відчуваєш, як серце Гука ламає його ребра та тягнеться до Техьонового, поки руки Чона ковзають по спині парубка, ніжними дотиками окреслюють вигини тіла та дивиться в лісові очі. — Адже твоє мистецтво – це твоя душа, яку я так хочу торкнутися – шепоче, цілуючи в згин брови.
Їхні очі – їхні серця. Кожна емоція виблискує в їх зіницях, поки кохання іскрить.
— Чонгук, моє мистецтво – мій біль, а не душа – шепоче у відповідь, поки пальці ковзнули вниз по його щоці та шиї, а гаряче дихання осідає теплим шаром на шкірі.
— Я теж його хочу – Чонгук безпосередньо хоче все. — Я хочу відчувати його разом з тобою – він хоче відчувати Техьона.
Любов — не блазень у руках часу,
Що тне серпом своїм троянди свіжі —
І щік, і уст незайману красу.
Той серп любові справжньої не ріже.
Як це брехня — я віршів не писав,
І ще ніхто на світі не кохав.¹

ВИ ЧИТАЄТЕ
writer
Fanfictionз ароматом кави , яка заходить в самі ніздрі , а на язику гіркота , Техьон створює нові життя .